Органи соціального діалогу та їх роль у забезпеченні соціальних прав

Автор(и)

  • І. М. Ласько доцентка кафедри соціального права Львівського національного університету імені Івана Франка, Україна https://orcid.org/0000-0002-8303-7161
  • С. М. Синчук професорка кафедри соціального права Львівського національного університету імені Івана Франка, Україна https://orcid.org/0000-0003-2711-5919

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.86.3.8

Ключові слова:

соціальна політика, соціальні права, соціальний діалог, органи соціального діалогу, обов’язковість рішення органів соціального діалогу, соціально-трудові відносини

Анотація

У статті досліджується правове становище органів соціального діалогу, основне завдання яких полягає у вирішенні соціальних конфліктів та забезпеченні соціальної стабільності. Відзначено, що проголошення нашої держави соціальною та правою, зумовлює створення таких правових механізмів, котрі б гарантували забезпечення соціальних прав людини. Зауважено, що саме завдяки соціальному діалогу, основний зміст якого полягає у визначенні та зближенні позицій, досягнення спільних домовленостей та прийняття узгоджених рішень сторонами соціального діалогу, найшвидше можна досягнути соціальну рівність та стабільність у суспільстві. Підкреслено, що держава як гарант забезпечення дієвості та ефективності соціального діалогу, передбачає створення відповідних органів з певними повноваженнями. Такими органами є Національна тристороння соціально-економічна рада, територіальні тристоронні соціально-економічні ради, галузеві (міжгалузеві) тристоронні або двосторонні соціально-економічні ради та інші тристоронні органи соціального діалогу (комітети, комісії). Підкреслено, що такі органи складаються з представників сторін соціального діалогу і покликані найшвидше реагувати на соціальні виклики. Окрему увагу присвячено Національній тристоронній соціально-економічній раді, яка є постійно діючим органом, що утворюється Президентом України для ведення соціального діалогу. У дослідженні детально проаналізовано правову природу рішень органів соціального діалогу. Звернено увагу, що законодавець зобов’язав державні органи розглядати ухвалені радою рішення, однак не закріпив для них юридичного обов’язку звертатися до Національної тристоронньої соціально-економічної ради за рекомендаціями, пропозиціями, узгодженим рішенням з питань, що відносяться до її компетенції. Зауважено, що рекомендаційний характер рішень органів соціального діалогу негативно впливає на результативність соціального діалогу. Пропонується у законодавстві закріпити обов’язковість рішень Національної тристоронньої соціально-економічної ради, і можливість відступу від них лише за умови вмотивованості цього.

Посилання

Конституція України: Закон від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80.

Рішення Конституційного Суду України від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022 у справі за конституційною скаргою Поліщука Сергія Олексійовича щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (справа про посилений соціальний захист військовослужбовців). URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v001p710-22#Text.

Головащенко О.С. Поняття та ознаки соціальної держави. Актуальні проблеми державного будівництва та місцевого самоврядування в контексті конституційної модернізації: зб. наук. ст. за матеріалами наук.-практ. семінару, м. Харків, 14 жовтня 2016 р. Харків, 2016. С. 25–35. URL: https://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/11501/1/Golovaschenko.pdf.

Скрипнюк О.В., Тихий В. Соціальна держава і проблеми забезпечення соціальної безпеки. Вісник Констититуційного Суду України. 2002. № 2. С. 45–50.

Бурак В.Я. Правовий механізм захисту трудових прав та законних інтересів працівників: монографія. Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка. 2021. 440 c.

Гетьманцева Н. Соціальне партнерство як спосіб інтеграції інтересів суб’єктів соціально-трудових відносин. Підприємництво, господарство і право. 2016. № 3. С. 82–86.

Наумов Д.В. Правовий статус суб’єктів соціального діалогу на територіальному рівні. Актуальні проблеми держави і права. 2017. Вип. 78. С. 98–105. URL: http://www.apdp.in.ua/v78/one.pdf#page=98.

Сорочишин М.В. Поняття та класифікація органів соціального діалогу у сфері праці. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2015. Серія Право. Вип. 34. Том 2. С. 30–33.

Чанишева Г.І. Правовий статус органів соціального діалогу у сфері праці. Правове життя сучасної України: матеріали Міжнародної наук.-практ. конф., м. Одеса, 17 вересня 2018 р. Одеса: Гельветика, 2018. С. 154–158. URL: https://dspace.onua.edu.ua/bitstreams/4c27e1e9-ef70-4ce6-a20a-95e230b6d543/download.

Про соціальний діалог: Закон України від 23.12.2010 р. № 2862-VI. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2862-17#n24.

Про Національну тристоронню соціально-економічну раду: Указ Президента України від 02.04.2011 р. № 347/2011. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/347/2011#Text.

Про утворення Національної служби посередництва і примирення: Указ Президента України від 27.04.1993 р. № 151/93. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1258/98#Text.

Про розвиток соціального діалогу в Україні: Указ Президента України від 29. 12. 2005 року. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1871/2005#Text.

Крайній П. Адміністративно-правовий статус консультативно-дорадчих органів при президентові України в сучасних умовах. Ерліхівський журнал. 2022. Випуск 6. С. 65–71.

Крайній П.І. Громадські ради в Україні: адміністративно-правове дослідження: монографія. Одеса: Видавничий дім «Гельветика». 2022. 160 с.

Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 02.06.2016 р. № 1402-VIII. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1402-19#Text.

##submission.downloads##

Опубліковано

2025-01-14

Номер

Розділ

Розділ 5. Трудове право; право соціального забезпечення