До питання нормативно-правового забезпечення гендерної рівності в трудових правовідносинах в Україні

Анотація

У статті досліджено сучасний рівень розвитку національного законодавства стосовно заборони дискримінації у сфері праці й забезпечення гендерної рівності у трудових правовідносинах. Наголошено, що заборона дискримінації у сфері праці й забезпечення гендерної рівності є дуже важливим елементом розвитку сучасної демократичної країни. Встановлено, що національне законодавство у цій сфері складають міжнародно-правові документи, ратифіковані Україною, Конституція України, закони та підзаконні нормативно-правові акти України з розглядуваного питання. Проаналізувавши їх коротко, зроблено наступні висновки. Так, Конституція України закріплює неможливість надання привілеїв чи обмежень за ознаками статі; Кодекс Законів про працю України містить в основному норми спрямовані на захист жінок з метою надання їм рівної з чоловіками конкурентної спроможності на ринку праці; у законах України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків» вперше на національному рівні було надано чітке визначення «ґендерна рівність», визначено механізм забезпечення гендерної рівності, забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків у трудовій сфері та передбачено відповідальність за порушення цих норм; «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» надано визначення таким поняттям як «дискримінація» та «позитивні дії» чим розмежував ці два поняття; підзаконні нормативно-правові акти були прийняті для регулювання окремих питань щодо забезпечення гендерної рівності, зокрема таких як проведення гендерно-правової експертизи законодавства, підвищення соціального статусу жінок, вдосконалення роботи центральних і місцевих органів щодо забезпечення гендерної рівності та ін. Тобто робота щодо введення принципу гендерної рівності в суспільне життя на правовому рівні органами державної влади дійсно здійснюється. Разом з тим важливим є не тільки їх закріплення на законодавчому рівні, а й втілення їх у життя. Оскільки на сьогодні більшість норм чинного законодавства не застосовується, так як не має чіткого механізму їх застосування, і як наслідок органи, які мали б забезпечувати дотримання принципу гендерної рівності працюють не узгоджено між собою. І важливу роль у здійсненні цього завдання, у першу чергу, повинна відігравати співпраця центральних і місцевих органів безпосередньо з учасниками суспільних відносин: роботодавцями, працівниками, а також особами, які тільки здобувають відповідні професійні якості.