Програма організації мовлення як унікальний службовий об’єкт суміжних прав

Анотація

Програма організації мовлення згідно діючого законодавства є одним з об’єктів суміжних прав поруч з такими іншими об’єктами, як виконання, відеограма та фонограма. В діючому профільному законодавстві надається визначення програми організації мовлення та організації мовлення, проте відсутнє визначення імені організації мовлення, а також визначення програми організації мовлення як службового об’єкту суміжних прав. Згідно доктрини права інтелектуальної власності його зміст складають особисті немайнові права та майнові права. Якщо проаналізувати обсяг особистих немайнових прав, то його найбільший обсяг пов’язаний з таким об’єктом суміжних прав, як виконання. Особисті немайнові права щодо інших об’єктів, в тому числі і програми організації мовлення полягають у зазначенні імені. При цьому, якщо, наприклад у випадку фонограми, ім’я виробника може бути нанесене на примірник, програма організації мовлення є іншим об’єктом суміжних прав по своїй природі, адже як особисті немайнові права, так і майнові права виникають щодо даного об’єкту з моменту здійснення першої трансляції, тобто з моменту здійснення сигналу. Фактично сигнал стає при цьому формою зовнішнього вираження тієї чи іншої програми організації мовлення. В роботі, автор притримується точки зору, що ім’я організації мовлення має також передаватися разом із цим ж сигналом. Вважаємо, що це є важливим з точки зору заявлення як про особисті немайнові права, так і про майнові права. При цьому зауважимо, що згідно діючого профільного законодавства не вимагається обов’язкова реєстрація суміжних прав. Чому ж автором в роботі була поставлена тема про дослідження даного об’єкту суміжних прав як унікального службового об’єкту, незважаючи на те, що законодавець чомусь оминає своєю увагою даний об’єкт як службовий? Питання в самій правовій природі програми організації мовлення як об’єкту суміжних прав. Так, хоча і законодавцем не визначено щодо того чи є організація мовлення юридичною особою, вважаємо, що вона є саме такою. При цьому виходить ситуація, що фактично за юридичною особою, яка не є творцем закріплюються особисті немайнові права. Безумовно, що без технічних потужностей організації мовлення неможливо взагалі виникнення даного об’єкту, але при цьому особистих немайнових прав на даний об’єкт у працівника (працівників), що його створювали ніби взагалі не існує. Звичайно, що особисті немайнові права безпосередньо пов’язані з майновими правами, без виникнення особистих немайнових прав майнові права не виникають, але при цьому не закріплення імен працівника (працівників), що створювали даний об’єкт вважається не до кінця справедливим, оскільки за іменем (іменами) працівника (працівників) завжди йде ділова репутація останніх, яка у свою чергу пов’язана із професійним визнанням того чи іншого фахівця, його робіт (в тому числі і отримання відповідних професійних нагород). Не можна не зазначити і щодо безпосереднього взаємозв’язку ділової репутації, професійного визнання того чи іншого фахівця з рівнем виплачуваної йому роботодавцем заробітної плати.

Ім’я організації мовлення не може охоплювати імена працівника (працівників). Вважаємо, що як ім’я організації мовлення, так і ім’я працівника (працівників) мають бути зазначені при першій трансляції, оскільки особисті немайнові права пов’язані з особою творця. Щодо питання більш детального розгляду розподілу майнових прав на такий об’єкт суміжних прав як програма організації мовлення, то це є предметом вже іншого наступного нашого дослідження.