Регулювання спадкових відносин в Україні та країнах ЄС

Анотація

У даній статті досліджено регулювання спадкових відносини відносин в Україні та країнах ЄС. Досліджено нормативну базу, яку складають відносин спадкування в Україні та країнах Європейського Союзу. Встановлено, що спадкування як перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Досліджено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Це односторонній правочин, а саме дія, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків після відкриття спадщини. Зроблено провий аналіз складання заповіту та досліджено встановлення його недійсності. Заповіт має відповідати вимогам, що пред’являються до правочинів та зазначені у ст. 203 ЦК, зокрема щодо форми, змісту, суб’єктного складу тощо. Заповіт може визнаватися недійсним внаслідок дефектів суб’єктного складу (укладення правочину особою, що немає необхідного обсягу дієздатності), дефектів волі (невідповідності волі волевиявленню), недоліків форми, дефектів (незаконності або аморальності) змісту або порядку укладення правочину. Недійсність заповіту вказує на ненастання правових наслідків крім тих, що пов’язані з його недійсністю. Недійсність заповіту повністю, передусім, обумовлює у спадкоємця, позбавленого цим заповітом права на спадкування, виникнення права на спадкування за законом на загальних підставах. Досліджено, що у Німеччині, Польщі, Франції дозволяється укладати олографічний та надзвичайний заповіт. Олографічний (власноручний) заповіт – це заповіт, повністю написаний заповідачем та ним підписаний. Надзвичайний заповіт – заповіт у надзвичайних умовах) і допускається його вчинення в усній формі у присутності трьох та більше свідків. Привілейований заповіт – заповіт військовослужбовця; заповіт під час епідемії; заповіт, вчинений в момент знаходження на острові або заморських департаментах, де немає нотаріусів; заповіт, вчинений в момент знаходження у відкритому морі; заповіт, вчинений громадянином в момент знаходження за кордоном. У Латвійській Республіці дозволено вчинення заповіту, коли у якості одного спільного акту двоє або більше осіб призначають себе спадкоємцями стосовно один одного (так званий взаємний заповіт). Досліджено досвід країн ЄС у сфері спадкового прав і чи може воно різко вплинути на законодавство України.