Право на мир: основні проблеми реалізації
DOI:
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.86.1.39Ключові слова:
право на мир, Організація Об’єднаних Націй, міжнародно-правові акти, міжнародні організації, світова безпекаАнотація
Стаття присвячена аналізу конституційно-правових засад права на мир, розгляду практики його застосування, а також виявленню проблем у правовому регулюванні й механізмах реалізації. У статті зазначається, що право на мир має включає такі складові: право виступати за мир; мирне співіснування та мирне співробітництво; заборону на загрозу і застосування сили; право на розвиток, що є виключною умовою миру; право на навчання правам людини; механізми підтримки миру та безпеки; засоби правового захисту щодо порушення права на мир; право протистояти колоніальній іноземній окупації та диктаторському режиму.
Незважаючи на нормативне закріплення у міжнародних стандартах права на мир, його реалізація постійно зазнає негативного впливу. Міжнародні акти зазвичай є декларативними та не мають ефективних механізмів примусу до виконання положень підписантами. Звичайно, це пов’язано, перш за вс, із особливістю суб’єктного складу міжнародного права, адже основними його учасниками є держави. До них не можна застосовувати такі ж методи примусу як до фізичних чи юридичних осіб.
Ще однією, наразі найбільш очевидною проблемою є недосконалість міжнародних інституцій, таких як Організація Об’єднаних Націй (ООН). Попри широкі повноваження, ООН стикається з труднощами в здійсненні колективних дій через політичні розбіжності між державами-членами. Так, вето постійних членів Ради Безпеки часто паралізує прийняття рішень у кризових ситуаціях, що ускладнює реагування на конфлікти та забезпечення миру.
До основних проблем, що заважають реалізації права на мир слід віднести: недостатню ефективність міжнародного права; спрямованість політичної волі окремих держав на створення загрози світовій безпеці через власні внутрішньо національні інтереси; слабкість ролі міжнародних організацій у підтриманні світового правопорядку; неможливість застосування до держави-порушника міжнародного права таких санкцій, що зможуть забезпечити дотримання прав у майбутньому; невиконання державами рішень міжнародних судів, які спрямовані на відновлення порушених прав та притягнення до відповідальності суб’єктів, винних у порушенні права на мир.
Посилання
Шебаніц Д.М. Сучасна проблематика теорії «поколінь прав людини» в умовах європейської міждержавної інтеграції. Науковий вісник Ужгородського національного університету. 2015. Вип. 31. Том 1. С. 57–61.
Моца, А., Моца, В. Права людини в умовах воєнного стану. Наукові перспективи. 2022. № 4 (22). С. 280–291.
Богініч О.Л. Право на мир у парадигмі колективного та індивідуального суб’єктів: дуалізм підходів. Альманах права. 2023. Вип. 14. С. 195–200.
Іванків І.Б. Права людства. Монографія. Київ: Ваіте. 2020. 158 с.
Іванків І.Б. Право людства на мир як умова дотримання прав людини. Наукові записки НаУКМА. Юридичні науки. 2017. Вип. 200. С. 27–31.
Словник української мови. URL: https://sum.in.ua/s/myr.
Клюєва Є.М., Соловйова, Ю.О. Мир як право: особливості визначення та забезпечення. DICTUM FACTUM. 2023. Вип. 1 (13). С. 204–210.
Белов Д.М., Сухан І.С. Право на мир: сучасні підходи до право розуміння. Аналітично-порівняльне правознавство. Серія «Право». 2023. Вип. 5. С. 681–691.
Оніщенко Н. Право людини на мир: завдання національної правової системи. Наукові інновації та передові технології. 2023. № 11 (25). С. 287–296.
Статут Організації Об’єднаних Націй 1945 р. URL: https://unic.un.org/aroundworld/unics/common/documents/publications/uncharter/UN%20Charter_Ukrainian.pdf.
Декларація про право народів на мир від 12 листопада 1984 р. URL: https://www.ohchr.org/en/instruments-mechanisms/instruments/declaration-right-peoples-peace
Декларація про право на мир від 19 грудня 2016 р. URL: https://documents.un.org/doc/undoc/gen/n16/454/62/pdf/n1645462.pdf.
Tuba Turan. The 2016 UN General Assembly Declaration on the Right to Peace: A Step towards Sustainable Positive Peace within Societies? Human Rights Law Review. 2023. Vol. 23. Р. 2.
Клюєв К.Г. Міжнародні миротворчі операції як політичний інструмент врегулювання військово-політичних конфліктів. Молодий вчений. 2016. Вип. 10. С. 127–131.
Козюпа В. Проведення миротворчих операцій: виклики сучасної миротворчої діяльності. Консенсус. 2023. Вип. 1. С. 163–177.
Грачевська, Т., Гірман, А. Проблеми та перспективи реформування ООН: позиція України. Геополітика України: історія і сучасність. 2023. Вип. 1 (30). С. 56–66.
Реньов Є.В. Реформування Ради Безпеки ООН: проблеми та перспективи. Юридичний науковий електронний журнал. 2023. Вип. 1. С. 538–541.
Філіппов А.В. Правові проблеми та перспективи реформування ООН на прикладі ЄС. Dictum Factum. 2023. Вип. 2 (14). С. 182–190.
Application of the International Convention for the Suppression of the Financing of Terrorism and of the International Convention on the Elimination of All Forms of Racial Discrimination (Ukraine v. Russian Federation). Press Release No. 2024/8 31 January 2024. URL: https://www.icj-cij.org/sites/default/files/case-related/166/166-20240131-pre-01-00-en.pdf?cf_chl_rt_tk=_VCbFwMpSAY2wCAEnyJt0_2XlPL3VJrU30ycdG2TGUc-1711015557-0.0.1.1-1791.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 О. Ромців

Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.