Свобода віросповідання та право утримуватися від окремих дій, несумісних із релігійними чи іншими переконаннями людини: загальнотеоретична характеристика

Анотація

У статті досліджено загальнотеоретичні аспекти свободи віросповідання та права утримуватися від окремих дій, несумісних із релігійними чи іншими переконаннями людини.

Проаналізовано основні міжнародні документи з прав людини, в яких проголошено свободу віросповідання та право утримуватися від окремих дій, несумісних із релігійними чи іншими переконаннями людини.

Наголошено, що свобода віросповідання як одна з найважливіших цінностей, благ людини сприяє забезпеченню природної потреби кожної людини – самовизначенню у питаннях віри та її сповідування (в активній чи пасивній формі). Свобода віросповідання є важливим чинником розквіту толерантного суспільства, побудови демократичної, правової держави, формуванню взаємної поваги, довіри, розуміння та рівності між людьми різних релігій і переконань.

Зроблено висновок, що свободу віросповідання можна розглядати як право природне (це можливість надана людині Богом) і юридичне (можливість людини, яка надана та гарантована державою). Стверджено, що одним зі складників свободи віросповідання як природного права людини є можливість утримуватися від окремих дій, несумісних із релігійними чи іншими переконаннями людини: військової служби з релігійних чи інших переконань та заміна її альтернативною службою; вживання певної їжі; використання певних символів, ідентифікаційних номерів; носіння, використання певного одягу; праця у певний час; отримання науково обґрунтованого медичного лікування, зокрема вакцинування; участі у релігійних, громадських та державних обрядах (церемоніях); складання релігійної чи іншої присяги тощо.

Констатовано, що в законодавстві України відображене право на заміну виконання окремих юридичних обов’язків, несумісних із релігійними чи іншими переконаннями людини. Така можливість є складовою свободи віросповідання як суб’єктивного юридичного права.

Сформульовано пропозицію про необхідність проголошення в Конституції України (1996 р.) (ст. 35) права на заміну виконання окремих юридичних обов’язків, несумісних з релігійними чи іншими переконаннями людини та конкретизацію цього права в Законі України «Про свободу совісті та релігійні організації» (1991 р.) і в інших нормативно-правових актах України.