Обмеження в реалізації прав людини та основоположних свобод в умовах воєнного стану через призму практики Європейського суду з прав людини

Анотація

У статті проаналізовано втручання держави в реалізацію прав людини і основоположних свобод в умовах воєнного стану. Розглянуто особливість такого втручання через призму практики Європейського суду з прав людини.

Вказано на необхідність дотримання балансу між публічними та приватними інтересами. Наголошено на тому, що збалансоване співвідношення є невід’ємною складовою верховенства права. Проаналізовано деякі висновки зі справи Європейського суду з прав людини «Кривенький проти України» та Доповіді Венеційської Комісії «Про правовладдя». Зазначено, що загальні інтереси суспільства та конкретного індивіда мають перебувати у справедливому балансі.

Була висловлена думка про те, що забезпечення інтересів суспільства або держави може передбачати й обмеження в реалізації прав і свобод конкретної особи. Наголошено на необхідності пропорційності такого обмеження. Зазначені права, які не можуть бути обмежені за жодних підстав. Виділено три основні критерії, за яким обмеження є неправомірним втручанням у права людини. Проаналізовано критерій «встановленності законом». Було стверджено, що поняття «закон» у даному контексті слід розуміти у широкому значенні. Наведено вимоги до законодавства. Проаналізовано «Case of Chahal v. The United Kingdom», а також національне законодавство на предмет наявності вищезазначеного критерію. Визначено, що підстави обмеження наявні, зокрема, в Указі Президента України «Про введення воєнного стану в Україні». Наголошено на необхідності дотримання принципу верховенства права на прикладі «Case of Tsezar and others v. Ukraine».

Проаналізовано критерій «переслідування легітимної мети». Встановлено вичерпний перелік законних цілей, проте зауважено, що такі цілі можуть широко тлумачитись. Зроблено висновок про наявність легітимної мети, а саме необхідність забезпечення національної безпеки та територіальної цілісності.

Проаналізовано критерій «необхідності в демократичному суспільстві». Актуалізовані висновки у справах «Case of Dubská and Krejzová v. The Czech Republic», «Case Of Vavřička And Others v. The Czech Republic». Наголошено на можливості обмеження прав і свобод індивіда тільки за відсутності альтернатив та виключно у тій мірі, яка мінімально достатня для досягнення постав- леної легітимної мети на прикладі рішення ЄСПЛ «Affaire Vedat Şorli c. Turquie» Вказано, що в умовах воєнного стану в Україні пожертва менш важливішими правами для забезпечення більш важливіших є доречним і необхідним у демократичному суспільстві.

Зроблені висновки про те, що в умовах воєнного стану в Україні обмеження в реалізації прав людини і основоположних свобод є правомірним втручанням через призму ЄСПЛ. Держава повинна застосовувати обмеження виключно у крайніх випадках, а будь-яке зловживання не допускається.