Реалізація права на альтернативну (невійськову) службу як одна з форм виконання конституційного обов’язку щодо захисту Вітчизни
DOI:
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.86.1.24Ключові слова:
реалізація громадянином права на альтернативну цивільну службу, виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни у формі проходження альтернативної цивільної (невійськової) службиАнотація
У статті на основі аналізу низки наукових позицій та нормативної бази у сфері надання громадянину права на відмову від несення військової служби за переконаннями, розглянуті проблемні правові питання щодо здійснення цього права як однієї з форм виконання конституційного обов’язку громадян щодо захисту Вітчизни.
Конституційний обов’язок громадян щодо захисту Вітчизни, передбачає декілька форм виконання: виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни у формі реалізації права на спротив недемократичному правлінню, яке посягає на засади конституційної демократії; виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни у формі проходження військової служби за призовом; виконання обов’язку щодо захисту Вітчизни у формі проходження альтернативної цивільної (невійськової) служби. Звернуто увагу, що доцільно та логічно, розглядати частину 4 статті 35 Конституції України, яка говорить про те, що «у разі якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов’язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою», як один із форм виконання конституційного обов’язку громадянина щодо захисту Вітчизни. Тобто, альтернативна цивільна служба має в собі ознаки або властивості двох різних правових конструкцій, як, з одного боку, суб’єктивного права, а з іншого - юридичного обов’язку громадянина. Обов’язок проходження альтернативної цивільної служби можна порівняти з обов’язком щодо виконання військового обов’язку. Кожен з обов’язків є вимогою, які пред’являються до людини і громадянина і пов’язані з необхідністю її участі в забезпеченні інтересів суспільства, держави.
Акцентовано, що право на альтернативну цивільну службу є конституційне право на заміну одного з конституційних обов’язків іншим конституційним обов’язком. Іншими словами, право людини полягає у виборі між обов’язками, без яких не можливе функціонування в тому числі права на альтернативну (невійськову) службу. Реалізація цього права передбачає можливість вибору виконання громадянами обов’язку перед державою в тому числі і щодо захисту Вітчизни, але у сферах, не пов’язаних з армією, прийняттям присяги та використання зброї.
За результатами проведеного дослідження зроблено висновок, що реалізація громадянином права на альтернативну цивільну службу, дозволяє з одного боку виконувати громадянину свій обов’язок перед державою, перед суспільством, іншими (невійськовими) видами суспільно-корисної діяльності, а з іншого, дозволяє вповні реалізувати свободу совісті, віросповідання, переконань індивіда в суспільстві, що є базовими елементами для вільного розвиту її особистості. Утверджуючи та забезпечуючи право на альтернативну службу, держава тим самим проявляє повагу до прав та свобод громадян, не змушуючи йти їх проти своєї совісті.
Посилання
Конституція України у судових рішеннях / М.П. Орзіх, А.А. Єзеров, Д.С. Терлецький. К.: Юрінком Інтер, 2011. 432 с.
Конституція України. Відомості Верховної Ради України (ВВР). 1996. № 30, ст. 141) URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/254%D0%BA/96-%D0%B2%D1%80#n4331.
Коментар до Конституції України / Ін-т законодавства Верховної Ради України. 2-ге вид., випр. й доп. К., 1996. 374 с.
Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина Голованя Ігоря Володимировича щодо офіційного тлумачення положень статті 59 Конституції України (справа про право на правову допомогу) від З0 вересня 2009 р. за № 23-рп/2009. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/v023p710-09#Text.
Конституція України. Науково-практичний коментар [Текст]: станом на 20 трав. 2018 р. / Я.О. Берназюк, А.Г. Бірюкова, Ю.О. Буглак [та ін.]; за заг. ред. К.І. Чижмарь, О.В. Лавриновича. К.: Професіонал, 2018. 296 с.
Боярський О.О., Кофман Б.Я. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина як зміст її конституційно-правового статусу. Соціальний калейдоскоп. 2020. № 1. С.1–12.
Монтескье Ш. О духе законов. М. 1995. 274 с.
Федотов М.А. Конституционный статус советского гражданина (вопросы теории) : [учеб. пособие]. М.: Всесоюз. юрид. заочн. ин-т, 1982. 71 с.
Ем В.С. К вопросу о понятии, содержании и сущности правовых обязанностей. Вестник Московского университета. Серия 11: Право. 1981. № 1. С. 56–62.
Риндич Д.С. Сутність та зміст військового обов’язку: адміністративно-правовий аспект. Юридичний науковий електронний журнал. № 6/2024. С. 253–556. URL: http://lsej.org.ua/6_2024/64.pdf.
Коропецки О. Государство и личность в период построения и совершенствования развитого социализма (На опыте СССР и ЧССР): дисс. … канд. юрид. наук: 12.00.01. М., 1981. 199 с.
Семенеко Б.М. Юридические обязанности граждан СРСР (вопросы теории): автореф. дисс. на соискание учен. степени кандидата юрид. наук: спец. 12.00.01 “Теория и история государства и права”. Саратов, 1978. 21 с.
Витрук Н.В. Основы теории правового положения личности в социалистическом обществе. М.: Наука, 1979. 229 с.
Социалистическая концепция прав человека / [отв. ред. В.М. Чхиквадзе, Е.А. Лукашева]. М.: Наука, 1986. 221 c.
Білоскурська О.В. Конституційний обов’язок додержуватися Конституції України та законів України. Чернівці: Книги – ХХІ, 2011. 200 с.
Актульні проблеми конституційного права України: підручник /за заг. ред. проф. Олійника А.Ю. К.: «Центр учбової літератури», 2013. 554 с.
Загальна декларація прав людини / [М-во юстиції України]. К.: ЛОГОС, 1998. 8 с.
Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи / Упоряд. Ю.К. Качуренко. 2-ге вид. К., 1992. 199 с.
Конституція України. Науково-практичний коментар / Ред. кол.: В.Я. Тацій (голова ред. кол.), О.В. Петрішин (відп. секретар), Ю.Г. Барабаш та ін. 2-ге вид., переробл. і допов. Харків, 2011. 1128 с.
Кириченко Ю.В. Конституційна практика нормативного регулювання обов’язку захищати вітчизну в Україні та державах континентальної Європи: порівняльний аналіз. Право і суспільство. 2012. № 1. С. 84–89. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Pis_2012_1_21.
Рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2019.
Савчин М. Право на захист вітчизни v. обов’язок захищати вітчизну. Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право. 2024. Вип. 82. Ч. 1. С. 247–255.
Корж І.Ф. Право, обов’язок та мотивація громадян щодо захисту Вітчизни. Інформація і право. 2023. № 3 (46). С. 193–204.
Рішення Конституційного Суду України, 2-й Сенат, від 12.10.22 р. № 7-р(II)/2022 у справі № 3-102/2021(231/21, 415/21) (щодо соціальних гарантій для захисників і захисниць України). URL: https://ccu.gov.ua/dokument/7-rii2022.
Григоренко Є.І., Передерій О.С. Критерії розмежування конституційних обов’язків щодо захисту Вітчизни та військового обов’язку за українським законодавством. Часопис з юридичних наук. 2014. URL: https://periodicals.karazin.ua/jls/article/view/1679.
Летнянчин Л.І. Конституційні обов’язки людини і громадянина в Україні: проблеми теорії і практики. Х.: Вид. Вапнярчук Н.М., 2006. 256 с.
Марчук М.І., Бєлєвцова О.С. Захист Вітчизни: щодо питання про належне нормативне врегулювання «загальнообов’язковості» конституційного обов’язку. Цілі сталого розвитку в аспекті зміцнення національного та міжнародного правопорядку: тези доповідей Міжнародної науково-практичної конференції (Запоріжжя-Львів-Одеса-Ужгород-Харків-Чернівці, 27 жовтня 2023 року). Харків: ХНУ імені В.Н. Каразіна, 2023. C. 95–98.
Риндич Д.С. Сутність та зміст військового обов’язку: адміністративно-правовий аспект. Юридичний науковий електронний журнал. № 6/2024. С. 253–556. URL: http://lsej.org.ua/6_2024/64.pdf.
Про альтернативну (невійськову) службу. Закон України від 12 грудня 1991 року/ № 1975-XII. Відомості Верховної Ради (ВВР), 1992, № 15, ст. 188. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1975-12#Text.
Кущ О. Принцип «один воює – троє в тилу» не працює. Одного воїна може забезпечити 60 тиловиків URL: https://gordonua.com/ukr/blogs/kush/printsip-odin-vojuje-troje-v-tilu-ne-pratsjuje-odnoho-vojina-mozhe-zabezpechiti-60-tilovikiv-1717395.html.
Гупалюк В. Чи існує альтернативна (невійськова) служба під час воєнного стану та хто має на неї право? URL: https://yur-gazeta.com/golovna/chi-isnue-alternativna-neviyskova-sluzhba-pid-chas-voennogo-stanu-ta-hto-mae-na-neyi-pravo.html.
Тесніков, О., Фурсова, В. Проблдемні аспекти управління системою забезпечення тилового забезпечення Збройних Сил України. Економіка та суспільство 26 / 2021. URL: https://www.researchgate.net/publication/352378614_PROBLEMNI_ASPEKTI_UPRAVLINNA_SISTEMOU_TILOVOGO_ZABEZPECENNA_ZBROJNIH_SIL_UKRAINI.
Европейский суд по правам человека, дело «Баятян против Армении» (Bayatyan v. Armenia) (жалоба N. 23459/03, постановление от 7 июля 2011 г.).
Отказ от военной службы по убеждениям. HR/PUB/12/1 Нью-Йорк и Женева, 2012 год. 88 c.
Мин-Кю Чён и др. против Республики Корея (CCPR/C/101/D/1642-1741/2007).
Рішення ЄСПЛ у справі «Ерчєп проти Туреччини» (скарга № 43965/04 від 22.11.2011) URL: https://hudoc.echr.coe.int/?i=001-107532.
Ё Бум Юн и Мюн Джин Чхве против Республики Корея (CCPR/C/88/D/1321-1322/2004).
Заборовський В.В., Бисага Ю.М., Бєлов Д.М. Щодо права адвоката на отримання від клієнта конфіденційної інформації та її захист в умовах глобалізації. Аналітично-порівняльне правознавство. № 3. 2023. С. 382–389.
Бисага Ю.М., Берч В.В., Бєлов Д.М. Конституційна скарга – механізм захисту конституційних прав громадян. Аналітично-порівняльне правознавство. № 5. 2023. С. 700–705.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 В. К. Голуб
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
