Виклики та тенденції в сучасному правоутворенні України

Анотація

Автором в статті відзначено актуальність наукового пізнання питань місця особливостей сучасного правоутворення, які запропоновано узагальнити в межах відповідних викликів та тенденцій розвитку. Тому мету дослідження визначено як виокремлення та характеристика викликів, які сьогодні існують в механізмі правоутворення в Україні, а також встановлення тенденцій розвитку правоутворення.

Відзначено, що актуальність наукового дослідження наявних викликів та тенденцій в сучасному правоутворенні в Україні обумовлюється низкою важливих чинників, які впливають на вітчизняну правову систему, суспільство і державу. Основні аспекти, що підкреслюють актуальність досліджень у сфері правоутворення, а отже підкреслюють актуальність цієї теми наукової роботи наступні. Наукові дослідження особливостей сучасного правоутворення в Україні потенційно націлені на забезпечення ефективності та дієвості правової системи. Якість і ефективність правової системи прямо залежать від механізму правоутворення, який визначає, наскільки швидко та адекватно закони відповідають потребам суспільства та викликам сучасності. Дослідження правоутворення допомагають створювати дієвіші правові акти, що можуть швидше адаптуватися до змін у суспільстві, а вивчення його викликів та тенденцій, які визначають правоутворення – потенційно спроможне посилити практику творення права, його відповідність сучасним потребам суспільного життя.

На підставі аналізу доктринальних уявлень на питання особливостей сучасного правоутворення в Україні, з’ясовано, що сучасні виклики та тенденції у механізмі правотворення в Україні відображають вплив як внутрішніх, так і зовнішніх факторів, які можливо узагальнити в межах наступних блоків: 1) євроінтеграція та гармонізація законодавства України; 2) децентралізація влади та розвиток місцевого самоврядування; 3) цифровізація правотворчості, що супроводжується необхідністю захисту персональних даних, кібербезпеки та регулювання цифрових послуг, що потребує швидкої адаптації правової системи до нових технологій; 4) підвищення ролі громадянського суспільства у правотворчості; 5) мінімізація впливу корупціогенних факторів на процес підготовки та ухвалення правотворчих актів; 6) підвищення ефективності та прозорості правотворчого процесу; 7) посилення міжнародного співробітництва та імплементація міжнародних зобов’язань; 8) врахування судової практики у правотворчості, що супроводжується необхідністю узгодження правотворчості з існуючими прецедентами та рішеннями Європейського суду з прав людини, що сприяє єдності правової практики.

Підсумовано, що сучасне правотворення в Україні відзначається необхідністю поєднувати європейські стандарти, цифрові технології та забезпечувати більшу прозорість і участь громадськості у правовому процесі.