Становлення національної концепції транзитивної юстиції

Анотація

Наукова стаття присвячена дослідженню концепції транзитної юстиції та з’ясуванню її значення для України. Концепція транзитивної юстиції є дуже актуальною, що пов’язано з поширенням внутрішніх та міждержавних конфліктів. Зазначено, що національна модель транзитивної юстиції є відносно новою для вітчизняної юридичної практики, тому осмислення її сутності та вироблення механізмів знаходиться ще на початковому етапі. Підкреслено, що транзитивна юстиція передбачає комплекс заходів спрямованих на подолання наслідків війни та окупації та вироблення механізмів, які унеможливлять повторення конфліктів у майбутньому.

Концепцію транзитивної юстиції використовують держави, які переходять зі стану конфлікту та окупації до стану миру, вона не містить універсальних формул для всіх держав. Акцентовано увагу на тому, що за сучасних умов в України напрямки транзитивної юстиції реалізуються ситуативно, безсистемно та не мають належного правового закріплення. Корисним слід визначити міжнародний досвід реалізації зазначеної концепції з урахуванням українських реалій.

Визначено, що визнання верховенства норм міжнародного права і тенденція підвищення ролі позасудових механізмів у системі правосуддя наддасть можливість застосовувати несудові механізми, з метою зміцнення сталого мир. Імплементація принципів транзитивної юстиції впливає на розвиток правової системи України та має забезпечити її стабілізацію, створення умов для її модернізації та сталого розвитку. Разом з тим зазначено, що необхідно провести велику роботу зі встановлення причин, через які відбувається війна, з’ясувати, що відбувалось безпосередньо під час збройного конфлікту. Варто розуміти, що закінчення війни це не просто повернення окупованих територій під юрисдикцію України, а початок складного шляху з розв’язання наслідків конфлікту та пошуків компромісу. Підкреслено, що існує реальна необхідність впровадження моделі транзитивної юстиції, як важливого інструменту розв’язання військового конфлікту та основного напрямку державної правової політики, в умовах збройної агресії Росії проти України.