Історія становлення та розвитку консульської служби
DOI:
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.85.4.46Ключові слова:
консульське право, консульські відносини, консульська юрисдикція, консульська установа, служба, конвенціїАнотація
У статті розглядаються деякі ключові моменти розвитку консульського інституту та удосконалення нормативно-правової бази, спрямованої на регулювання відносин у рамках відповідної сфери міжнародної діяльності. Проаналізовано історію консульської служби від античних часів, ворожих до самої присутності «іноземного елементу», до новітньої епохи, стурбованої питанням кодифікації пов’язаних правових галузей; особливо увагу при цьому приділено епосі Середньовіччя та раннього Нового часу як найбільш плідним хронологічним відрізкам з точки зору вироблення принципово нових норм, практично оформлених у специфічних умовах превалювання торговельно-морських відносин. Наведено низку фундаментальних документів, які стали своєрідним «субстратом» для формування системи консульського права у сучасному розумінні цього слова: оповита таємницею Таблиця Амальфі (дивовижна пам’ятка, ймовірно, кінця першого тисячоліття нашої ери), численні двосторонні конвенції між суверенним державами, возведеними в абсолют Вестфальською системою міжнародних відносин, латиноамериканські регіональні «пакти», присвячені визначенню вичерпного кола функції консульських представників, і, нарешті, створена наполегливими зусиллями та під егідою символу нового міжнародного порядку – планетарної Організації Об’єднаних Націй – універсальна Конвенція про консульські зносини.
У підсумках висловлюється точка зору про завоювання консульською службою унікальних позицій у сучасному міжнародно-політичному калейдоскопі; якби це не звучало парадоксально, шалений вир глобального життя ХХІ ст. висуває на перший план успішність відстоювання інтересів тієї чи іншої держави безпосередньо «на місцях» шляхом послідовного відстоювання законних прав пересічних громадян юридичних осіб. Іншими словами, об’єктивний індикатор рівня розвитку і практичної, а не декларованої ефективності дипломатичної служби країни не зводиться виключно до порядку функціонування її вищої ланки – Надзвичайного та Повноваженого Посольства; про усі зазначені показники яскраво свідчать результати діяльності консульських установ.
Посилання
Блищенко І.П, Дурденевський В.М. Історія виникнення та розвитку дипломатичного й консульських інститутів. – М., 1962.
Geoffrey Butler and Simon Maccoby. The Development of international Law. London, 1928.
Graham H. Stuart, American diplomatic and consular practice. – New York, London, 1936.
Luke T. Lee. Consular Law and Practice. 1961.
Militz. Manuel des Consuls. Londres, 1837. T. II.
Денисенко В.В. Проксенія: історія становлення та розвитку консульського права.
Luke T. Lee. Consuler Law and Practice/ Luke T. Lee. London, 1961. 380 p.
Бобилєв Г.В., Зубков Н.Г. Основи консульської служби. М.: Міжнародні відносини, 1986.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 В. М. Пефтиц
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.