Інституційні та конвенційні механізми європейської системи забезпечення та захисту прав жінок

Анотація

У статті розкрито роль ключових європейських інституцій та їх значення для формування і виконання програм, спрямованих на забезпечення гендерної рівності та захисту прав жінок. Зазначається, що досягнення гендерної рівності є важливим елементом у реалізації місії Ради Європи, суть якої – захищати права людини, підтримувати демократію та забезпечувати принцип верховенства права. Інституції Європейського Союзу, у свою чергу, використовують багатосторонній підхід у забезпеченні прав жінок, що охоплює законодавчі ініціативи, стратегічне планування, фінансування проектів, моніторинг та політичний вплив. Досліджено вагомість Організації з безпеки та співробітництва в Європі (ОБСЄ) в ухваленні низки документів задля підтримки ґендерної рівності, зокрема Плану дій щодо просування ґендерної рівності.

Проведено ґрунтовний аналіз конвенційних аспектів системи забезпечення та захисту прав жінок в європейському контексті. Відтак, роль Ради Європи була посилена з прийняттям Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 ., Стратегії Ради Європи з питань гендерної рівності на 2014–2017 роки, Стратегії Ради Європи з питань гендерної рівності на 2018–2023 роки та Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) 2011 р.

Резюмується важливість поглиблення роботи національних інститутів, відповідальних за захист прав жінок, а також сприяння освітнім кампаніям і підвищенню обізнаності у цій сфері, адже відмінності в правовій культурі, ресурсних можливостях та політичній волі можуть негативно впливати на ефективність адаптації національного законодавства до європейського нормативного поля. Стаття містить критичний аналіз досягнень і викликів, з якими стикаються європейські інституції в забезпеченні прав жінок. Запропоновано ряд рекомендацій для покращення ефективності існуючих механізмів в сфері прав жінок, включаючи удосконалення законодавства, посилення моніторингу та забезпечення належного виконання міжнародних зобов’язань.