Еволюція доктринальних підходів до міжнародного поліцейського співробітництва в рамках Європейського Союзу

Анотація

Стаття присвячена актуальному в науці міжнародного права питанню еволюції доктринальних підходів до міжнародного поліцейського співробітництва в рамках Європейського Союзу. Досліджується література з даного питання, на підставі чого робляться спостереження щодо природи управління внутрішньою безпекою в ЄС. Досліджується зв’язок та взаємна напруга між поліцейською інтеграцією та внутрішніми політиками безпеки ЄС з одного боку та державним суверенітетом та монополією держави на використання сили з іншого. Простежується еволюція публічної сфери в управлінні політиками безпеки. Окреслюється роль політизації в управлінні міжнародним поліцейським співробітництвом. Зазначається, що політизація та публічний дискурс можуть становити як сприятливий фактор, так і перешкоду для поліцейської інтеграції.

В статті висвітлюється еволюція способів управління за допомогою м’якого та жорсткого права, а також зростаюча роль внутрішньодержавних та супранаціональних акторів в управлінні поліцейською інтеграцією. Відзначається вплив диференційованих неформальних мереж на управління внутрішньою безпекою. Простежується наявний в теоретичній літературі тренд в бік змішування повноважень через генералізацію мереж співробітництва. Розглядається питання внутрішньодержавного та міжнародного рівня управління внутрішньою безпекою. Робиться висновок, що не держави, а мережі поліцейських професіоналів визначають рівень інтересу держав до інтеграції в сфері міжнародного поліцейського співробітництва.

Констатується, що великий масив досліджень концентрується на інституціоналізації процесу управління міжнародним поліцейським співробітництвом, водночас, було проведено відносно мало роботи щодо конкретного впливу диференційованих мереж на управління безпекою та результати політики безпеки на рівні ЄС.

Досліджується асиметричність та змінність інтеграційних преференцій держав в сфері внутрішньої безпеки. Відзначається, що це питання найкраще розглянуте в рамках теорії функціоналізму. Такі пояснення ґрунтуються на реагуванні на спільні загрози та функціональності звичайних інституцій, що дозволяють досягти певності щодо очікуваної поведінки держав.