Ґенеза методів та засобів контррозвідувальної діяльності національної спецслужби: історичний досвід та перспективи

Анотація

У статті проведено історичний аналіз методів та засобів розвідувальної та контррозвідувальної діяльності, що застосовувала національна спецслужба періоду ХVІ-ХVІІ ст., а саме, – періоду козаччини та становлення Української козацько-гетьманської держави, з метою встановлення діалектичного взаємозв’язку між ефективними інструментами протидії агресору того часу і сьогодення.

Актуальність статті полягає в дослідженні контррозвідувальної діяльності національної спецслужби того часу, трансформації відповідних підрозділів та їхніх повноважень періоду козацтва у сьогодення, оскільки воно формувалося в умовах національно-визвольної війни у протистоянні із зовнішніми ворогами. Висвітлено історичні аспекти контррозвідувальної діяльності досліджуваного періоду, зокрема застосування методів і засобів, які використовували при проведенні морських походів.

Стаття присвячена дослідженню становлення та розвитку здійснення контррозвідувальної діяльності в історичній ретроспективі, особливостей тактики ведення бойових дій періоду ХVІ-ХVІІ ст. під час проведення успішних морських операцій у контексті ретроспективних змін національних спеціальних служб, а також можливості використання історичного бойового досвіду часів козацтва у модернізації і трансформації контррозвідувальних засобів в умовах російсько-української війни ХХІ століття. Авторами вдало проведено історичну паралель між маневреними козацькими човнами-чайками та застосовуваними у Чорному морі Службою безпеки України у наданні відсічі агресору безпілотними надводними апаратами «SeaBaby» та швидкісними морськими дронами «Мамай».

Окреслені в науковій статті аспекти ґенези методів і засобів контррозвідки переконливо свідчать про те, що як гласні, так і негласні способи та прийоми розвідувальної, а згодом і контррозвідувальної діяльності, використовувалися у протиборстві з ворогом в різних формах з давніх часів і зазнали тривалої трансформації.

Наголошено, що результати вивчення історії становлення та функціонування національних спеціальних служб мають практичне значення, адже можуть бути використані для вдосконалення та модернізації діяльності Служби безпеки України в сучасних реаліях для ще більш ефективного проведення контррозвідувальних заходів та спецоперацій в умовах ведення війни з агресором та під час коригування стратегії національної безпеки.