Щодо еволюції поняття «військовополонений» та правил поводження з військовополоненими: історико-правове дослідження

Автор(и)

  • Г. Л. Арзуманов студент 4 курсу факультету адвокатури Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Харків, Україна
  • А. Р. Туманянц кандидатка юридичних наук, професорка, доцентка кафедри кримінального процесу Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, Харків, Україна https://orcid.org/0000-0001-6403-8436

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.85.4.2

Ключові слова:

правовий статус, військовополонений, історико-правовий аналіз, права військовополонених, кримінальне провадження, міжнародно-правові акти

Анотація

У статті розглядаються проблеми, пов’язані з історичним ходом еволюції поняття «військовополонений» та правил тримання, поводження, інтернування таких осіб. Констатовано, що прецедент розбіжності між нормативно-правовими актами, які передбачають правове регулювання статусу військовополонених, має ретроспективний характер. Проаналізовано звичаї стародавнього світу та ранніх цивілізацій на відповідність нормам моралі у контексті відношення до військовополонених. Ранні держави фактично не знали, що таке система «гуманного» поводження з військовополоненими, проте такі країни та державності, як Давня Греція та Індія були рушійною силою для докорінних змін у векторі людяного відношення до осіб, які знаходяться у полоні. Методом порівняльно-правового аналізу зроблено висновок, що період Середньовіччя та Нового часу у призмі поводження з військовополоненими мають як тісну кореляцію, так і пряму неузгодженість. Виокремлено законодавчі акти, які були основою для нормативного врегулювання проблеми, такі як «Спеціальний декрет в’язнів» або Гаазька конвенція 1899 року. Проаналізовані історичні зміни міжнародних підходів до розуміння поняття «військовополонений» та правил поводження з такими особами від ранніх збройних конфліктів до сучасних норм міжнародного гуманітарного права. Звернено увагу на національну рамку законодавства України у контексті звичаїв Київської Русі, періоду глибокого Середньовіччя, УРСР та періоду здобуття незалежності. Відношення до військовополонених на теренах України в історичному аспекті завжди відповідало моральним цінностям, навіть таким, які можна порівнювати з сучасним міжнародним гуманітарним правом. Зроблено висновок, що колізія між теорією, законодавством та практикою була наявна протягом всієї історії людства у силу деструктивного характеру війни та бойових дій. Наголошено на необхідності пошуку нових практичних підходів підвищення рівня правового регулювання статусу військовополонених у міжнародному гуманітарному праві та національному законодавстві України (зокрема, кримінальному процесуальному).

Посилання

Політологія: навчальний посібник / Є.В. Перегуда, В.Ф. Панібудьласка, В.Л. Семко, Н.I. Рижко, С.Д. Місержи, В.Л Стеценко, В.Л. Згурська, В.П. Третяк. Київ: КНУБА, 2011. 216 с.

Зловживання правом під час досудового розслідування у кримінальному провадженні: монографія / Д.В. Криворучко, А.Р. Туманянц. Одеса : Видавництво «Юридика», 2024. – 280 с.

Котляр М.Ф.. Русько-візантійські договори 907 і 911 / Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т./Редкол.: Л.В. Губерський (голова) та ін. К.: Знання України, 2004. Т. 2. 812 с.

Шевчук Я., Жаровська І. Правове регулювання статусу військовополонених відповідно до норм міжнародного гуманітарного права: історична та сучасна ретроспектива. Вісник Національного університету «Львівська політехніка». 2023. Volume 10 № 4(40). 446 с.

The Program for Humanitarian Policy and Conflict Research at Harvard University, «Brief Primer on IHL», Accessed at IHL.ihl research.or Archived 2010-04-19 at the Wayback Machine 2009.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-11-25

Номер

Розділ

Розділ 9. Кримінальний процес та криміналістика; судова експертиза; оперативно-розшукова діяльність