Психологія ув’язнених та організація їх ресоціалізації в пенітенціарних установах

Анотація

У науковій праці здійснено психологічний моніторинг організації соціально-виховних заходів із засудженими до позбавлення волі в установах виконання покарань та розглянуто специфіку роботи психологів таких установ з в’язнями у напрямі її оптимізації. Загальний статус (правоздатність) засудженого не залежить від кваліфікації вчиненого ним злочину та його перебування у місцях неволі. Визначено, що не персоніфікованою якістю (властивістю) засудженого є його загальний правовий статус «засуджений», а не суб’єктивна здібність, поведінка, особисті погляди чи становище у суспільстві.

Важливим етапом для кожного засудженого є його ресоціалізація, а саме процес свідомого повернення його до нормального життя, адаптація до суспільства. Соціально-виховна робота в установах виконань покарань, фактично ґрунтується на створенні дієвих механізмів виправлення і ресоціалізації засуджених. Процес психокорекції та ресоціалізації засудженого – це нове пристосування особистості до соціального середовища, прийняття норм, законів, традицій, звичаїв, що були знівельовані або спотворені умовами перебування у місцях позбавлення волі. Відтак від цього етапу залежатиме подальша доля особи, а саме те, чи вчинятиме вона правопорушення, чи, навпаки, намагатиметься поліпшити своє соціальне становище Процес ресоціалізації містить і зміни в особистості засудженого, й зміни в його свідомості, формуванні установки на законослухняне життя. І тут важливу роль відіграють саме процеси психокорекції (задля усунення недоліків у розвитку особистості засудженого). У цьому разі засуджений психологічно повинен бути готовим, вмотивованим змінити свій спосіб життя.

У контексті представленої праці висловлено авторську позицію щодо неоднорідності об’єкта та предмета пенітенціарної психології як окремої підгалузі юридичної психології. Ця галузь психології вивчає психологічні факти, закономірності та глибинні механізми поведінки засуджених у виправних установах, формування соціально-психологічної моделі перевиховання ув’язнених та зміни їх негативних соціальних, особистісних установок, а також вироблення ефективних засобів соціально-психологічного впливу, що застосовуються персоналом пенітенціарних установ в процесі виконання різних видів покарання.