Деякі аспекти публічно-правового регулювання відносин у сфері управління проблемними банківськими активами

Анотація

У цій статті представлено детальний аналіз публічно-правового регулювання процесу управління непрацюючими активами, які становлять серйозну загрозу для стабільності та ефективності банківської системи України. Непрацюючі активи, що виникають внаслідок дефолтів позичальників, мають серйозний негативний вплив на фінансовий стан банків. Зокрема, вони викривлюють структуру активів, погіршують якість кредитних портфелів, знижують показники ліквідності та капіталу і безпосередньо загрожують стабільності банківської системи та економіки в цілому. У цій роботі розглядаються різні способи вирішення проблем, пов’язаних з непрацюючими активами. Внутрішні методи включають реструктуризацію кредитів, яка зменшує фінансове навантаження на позичальників і дозволяє банкам отримувати часткові виплати, та рекапіталізацію банків, яка збільшує власний капітал для зміцнення фінансової бази. Зовнішні інструменти включають продаж непрацюючих активів третім особам, наприклад, спеціалізованим фірмам або інвесторам, що дозволяє банкам зменшити ризики та забезпечити управлінські ресурси, необхідні для їхньої основної діяльності.

Одним із важливих інструментів, згаданих у цій статті, є створення санаційних банків, що спеціалізуються на продажу непрацюючих активів. Такий банк допоміг би вирішити проблему неякісних активів і дозволив би загальним банківським установам зосередитися на підтримці стабільної діяльності.

Також підкреслюється важливість проведення реалістичної ринкової оцінки непрацюючих активів для прийняття обґрунтованих бізнес-рішень. Це може зменшити потенційні фінансові втрати та підвищити загальну ефективність управління активами.

У дослідженні також обговорюється необхідність вдосконалення нормативно-правової бази для управління непрацюючими активами. Автор підкреслює, що без адекватного правового регулювання неможливо забезпечити ефективний державний контроль та стабільність банківської системи.

Проаналізовано зарубіжний досвід стабілізації банківської системи під час фінансової кризи. Автор зосереджує увагу на створенні «поганих» банків - спеціалізованих установ для управління проблемними активами. Цей досвід вже успішно впроваджений у ряді країн і може стати ефективним інструментом для оздоровлення української банківської системи.

Таким чином, у статті зроблено висновок, що комплексний підхід до врегулювання проблемних активів з використанням як внутрішніх, так і зовнішніх інструментів, удосконаленням правового регулювання та застосуванням міжнародного досвіду може зробити значний внесок у стабілізацію української банківської системи, відновлення її ефективності та суспільної довіри до неї.