Міжнародно-правове регулювання використання засобів індивідуального бронезахисту цивільним населенням

Анотація

У статті розглядаються положення міжнародного законодавства з питань використання засобів індивідуального бронезахисту цивільним населенням, а також перспективи їх імплементації у національні правові системи.

Встановлено, що міжнародне законодавство з питань використання засобів бронезахисту цивільними особами являє собою розгалужену систему нормативно-правових актів, які репрезентують галузі міжнародного гуманітарного права, міжнародного публічного права та міжнародного права прав людини. Загальною метою цих нормативно-правових актів є формування рамки для забезпечення захисту цивільних осіб у збройних конфліктах на рівні національних правових систем.

Охарактеризовано ключові положення Загальної Декларації прав людини 1948 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни 1948 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року та Конвенції про права дитини 1989 року та інших актів міжнародного законодавства, якими визначаються права людини на життя і особисту недоторканість, механізми реалізації та захисту цих прав, а також правовий статус громадян в умовах збройних конфліктів. Констатовано, що акти міжнародного законодавства визначають керівні принципи, які покладаються в основу національних законів про використання засобів індивідуального бронезахисту цивільним населенням, а саме принципи розрізнення, пропорційності та підзвітності. Зазначені принципи мають слугувати орієнтиром для національних законодавців при розробці нормативно-правових актів з питань цивільного захисту населення.

На прикладі Республіки Болгарія розглядається зарубіжний досвід урахування положень міжнародного законодавства при розробці правових засад виробництва, володіння та використання засобів індивідуального бронезахисту цивільним населенням.

Підкреслюється важливість послідовної імплементації положень міжнародного законодавства з питань використання засобів індивідуального бронезахисту цивільним населенням у контексті інтеграції України в світовий політико-правовий простір та втілення зобов’язань держави в галузі прав людини.