Пріоритетні напрями забезпечення інформаційного суверенітету України

Автор(и)

  • О. Солодка кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник, Національна академія Служби безпеки України, Україна https://orcid.org/0000-0002-1799-0712

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.85.3.20

Ключові слова:

інформаційний суверенітет, забезпечення інформаційного суверенітету, інформаційний простір

Анотація

Стаття присвячена визначенню пріоритетних напрямів забезпечення інформаційного суверенітету України. У публікації доводиться, що інформаційний суверенітет держави актуалізується через створення можливостей його забезпечення, що повинно включати: створення комплексної нормативно-правової регламентації поняття «інформаційний суверенітет», його складових, напрямів його забезпечення (законодавче визначення та забезпечення стратегічних напрямів розвитку і захисту національного інформаційного простору, визначення норм, засад і меж діяльності зарубіжних та міжнародних суб’єктів у національному інформаційному просторі України); повноважень відповідних органів та їх координації і взаємодії; участь у створенні та розвитку норм міжнародного права з огляду на інтеграцію у глобальний інформаційний простір, зокрема активізації участі України в обговоренні та вирішенні питань функціонування і розвитку глобального інформаційного простору, адже лише за таких умов її національні інтереси в аспекті забезпечення інформаційного суверенітету будуть враховані.

Важливим аспектом забезпечення інформаційного суверенітету України є вирішення проблем реінтеграції інформаційного простору України шляхом формування держави, орієнтованої на демократичні цінності та просування її іміджу як цивілізованої європейської країни; виховання громадянина та формування національної та громадянської ідентичності, формування на підґрунті базових демократичних цінностей політичної нації; об’єднання суспільства національною ідеєю. З метою реалізації зазначених ініціатив, необхідним вбачається впровадження кількох векторів – інформаційного, спрямованого на формування у свідомості громадян відчуття єдності; правового, метою якого є подолання прогалин національного інформаційного законодавства, узгодження колізій; суспільного, націленого на розгортання широкого суспільного діалогу з проблем становлення інформаційної моделі держави, освітнього – спрямованого на формування системи медіаграмотності та медіа культури, безпекового, націленого на формування основ національної інформаційної безпеки.

Посилання

Gong Wenxіang. Іnformatіon Sovereіgnty Revіewed. Pekіng Unіversіty. Іntercultural Communіcatіon Studіes. 2005. Vol. XІV. Іssue 1. P. 119–135.

Топчій В.В. Межі державного суверенітету: теорія та практика. Прикарпатський юридичний вісник. 2016. Вип. 1. С. 78–81.

Кубальський В.Н. Особливості поняття «державний суверенітет» у сучасному міжнародному праві. Правова держава. 2017. Випуск 28. С. 400–410.

Швець С.М. Питання інформаційних ресурсів: зв’язок національних зі світовими. Правова інформатика. 2009. № 3(23). С. 42–51.

Стратегія Союзу безпеки ЄС на 2020–2025 роки. URL: http://www.іnstіtuteofeurope.fr/іmages/uploads/analіtіka/2020/an215 (дата звернення: 21.08.2024).

Ткачук Т.Ю. Правове забезпечення інформаційної безпеки в умовах євроінтеграції України: дис. … д-ра юрид. наук. Ужгород: ДВНЗ «Ужгородський національний університет», 2019. 487 с.

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-11-22

Номер

Розділ

Розділ 7. Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право