Напрями впровадження зарубіжного досвіду в контексті адміністративно-правових засад створення та діяльності Державного бюро розслідувань

Анотація

У статті досліджено зарубіжний досвід адміністративно-правових засад організації та діяльності Державного бюро розслідувань. Вказується, що досвід зарубіжних держав у сфері запобігання злочинності серед вищих посадових осіб є неоднозначним. Досвід США, Ірландії, Австрії, Хорватії та Норвегії свідчить про наявність існування правоохоронних органів наступних видів: 1) це органи, які наділені повноваженнями по боротьбі із злочинами, скоєними посадовими особами та проти організованої злочинності і підпорядковані органам поліції; 2) це органи, які наділені повноваженнями по боротьбі із злочинами, скоєними посадовими особами та проти організованої злочинності і підвідомчо належать до органів поліції та прокуратури, т. зв. «подвійного підпорядкування»; 3) це органи, які наділені повноваженнями по боротьбі із злочинами, скоєними посадовими особами, проти корупційної та організованої злочинності і підвідомчо належать до органів поліції.

Робиться висновок, що Державне бюро розслідувань не належить до жодної із названих груп органів, оскільки поєднує в собі повноваження щодо протидії та боротьби зі злочинами, скоєними посадовими особами держави, зокрема суддями та співробітниками правоохоронних органів, військовими злочинами, а також корупційними злочинами, суб’єктами яких є зазначені особи, за винятком тих, які належать до підслідності Національного антикорупційного бюро України.

Обґрунтовується, що вивчення зарубіжного досвіду у питанні удосконалення організації та діяльності Державного бюро розслідувань є дуже важливим моментом на шляху вдосконалення його адміністративно-правового статусу. Разом із тим, вважаємо за потрібне зауважити на тому, що запозичення зарубіжного досвіду не повинно бути спонтанним і бездумним, воно має ґрунтуватися на глибокому та змістовному аналізі усіх суттєвих умов і обставин, в яких відбувалося формування цього досвіду, та їх порівнянні із наявною суспільно-політичною та економічною ситуацією в Україні. Це необхідно для того, щоб запозичені ідеї не просто декларувалися у законодавстві, а могли реально втілюватися у практичну діяльність правоохоронних органів.