Шахрайство із гуманітарною допомогою у період дії воєнного стану: сучасні реалії

Анотація

Статтю присвячено комплексному науковому дослідженню сутності шахрайства з гуманітарною допомогою та з’ясуванні можливих шляхів його вчинення у період дії воєнного стану. З аналізу окремих положень деяких нормативно-правових документів чинної національної законодавчої бази зроблено висновок про те, що специфіка вчиненого протиправного винного діяння, що може бути кваліфіковане як шахрайство, у подальшому впливає на: визначення виду юридичної відповідальності, до якої буде притягуватися особа-правопорушник; обрання заходів певного виду юридичної відповідальності. У контексті обраного напряму наукового пізнання розглянуто можливі схеми шахрайства із гуманітарною допомогою у період дії воєнного стану на конкретних прикладах. Наведено актуальні дані Міністерства оборони України стосовно ситуації з розкраданням гуманітарної допомоги, що ґрунтується на результатах спільно проведених з Державною митною службою аудитів. Підсумовано, що коло суб’єктів вчинення шахрайства із гуманітарною допомогою представлено не тільки посадовцями як представниками органів державної влади та місцевого самоврядування, але й часто людьми, які представляються або волонтерами, або військовослужбовцями. За результатами розглянутих конкретних прикладів викриття шахрайських схем розкрадання або привласнення гуманітарної допомоги виділено їх найголовнішу відмінність, що пояснюється розмірами збитків, завданих такими протиправними винними діями: у разі вчинення такого кримінально караного правопорушення посадовцями суми збитків від цього є в рази більшими, ніж у випадках привласнення благодійної допомоги особами, які в органах державної влади та в органах місцевого самоврядування не обіймають певні посади, не займають відповідальне або особливо відповідальне становище. Акцентовано, що важливим у боротьбі з розповсюдженим на сьогодні в нашій державі шахрайством із гуманітарною допомогою є вчасне викриття правоохоронцями осіб, винних у вчиненні цих протиправних діянь, подальше справедливе, неупереджене правосуддя, і як результат – невідворотність настання юридичної відповідальності.