Використання податкових пільг з метою оптимізації оподаткування

Анотація

У статті, на основі аналізу чинного законодавства, наявних наукових, публіцистичних та методичних джерел, розкрито специфіку використання податкових пільг з метою оптимізації оподаткування.

Встановлено, що серед законних методів податкової оптимізації ключовими є: вибір найбільш оптимальної для ведення бізнесу системи оподаткування, яка має бути ретельно проаналізована з урахуванням специфіки діяльності суб’єкта господарювання, його масштабів і структури; побудова бізнес-моделі з вбудовуванням в організаційний процес суб’єкта господарювання – юридичної особи фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі; використання суб’єктом господарювання передбачених у законодавстві пільг. Пільги можуть включати як повне звільнення від сплати деяких податків, так і зниження податкових ставок, що сприяє значному скороченню податкового тягаря суб’єкта господарювання.

Серед найбільш дієвих схем оптимізації оподаткування завдяки пільгам виділено наступні: 1. Працевлаштування осіб з інвалідністю з метою використання пільг. Схема передбачає зниження податкового тягаря й отримання фінансової вигоди від працевлаштування осіб з інвалідністю. Реалізувати її можна у двох варіантах, простому і складному. Водночас суть обох варіантів полягає в отриманні платником податків низки пільг, передбачених податковим і трудовим законодавством, спрямованих державою на стимулювання зайнятості людей з інвалідністю та одночасно на зниження податкового навантаження для роботодавців; 2. Використання спрощеної системи оподаткування. Використати переваги спрощеної системи для оптимізації оподаткування можна двома способами: простим і складним. У простому варіанті, діючий суб’єкт господарювання, намагаючись оптимізувати оподаткування, приймає рішення про перехід на спрощену систему оподаткування. По суті, сам по собі перехід суб’єкта господарювання на спрощену систему оподаткування є податковою оптимізацією, оскільки дає мікро- та малому підприємництву можливість використовувати більш м’які податкові умови, порівняно із загальною системою оподаткування. Що стосується складного варіанта, то він за оптимізаційною результативністю є набагато привабливішим, але водночас пов’язаним, в окремих випадках із певними ризиками. Суть схеми полягає у використанні переваг системи шляхом «дроблення бізнесу» на кількох фізичних осіб-підприємців – платників єдиного податку другої групи. Однак центральний контроль над бізнесом зберігається в руках одного керуючого суб’єкта – юридичної особи, найчастіше ним виступає юридична особа – платник єдиного податку третьої групи.