Понятійно-термінологічні особливості і правовий зміст екологічних нормативів якості для водних об’єктів в Україні та ЄС

Анотація

У статті досліджується відповідність українського та європейського водних законодавств в частині правових інструментів – нормативів визначення, оцінювання екологічного стану та регулювання якості поверхневих вод. Такі інструменти входять до головних еколого-правових інститутів цих законодавств. Актуальність дослідження визначається переходом українського водного законодавства у фазу практичного забезпечення реалізації європейського менеджменту річковими басейнами. Використання зазначених правових інструментів повинно передбачатися в перших українських планах управління річковими басейнами. Метою статті є визначення термінологічної коректності й поняттєвої відповідності екологічних нормативів для забезпечення українських планів управління річковими басейнами європейськими відповідниками (або аналогами) законодавчих засобів боротьби із погіршенням екологічного стану і забрудненням поверхневих вод, зокрема внаслідок впливу точкових джерел. Дослідження ґрунтується на порівняльному аналізі законодавчих вимог українського та європейського водних законодавств. Виявлено численні невідповідності, які перешкоджають гармонізації законодавств. Найзначніша з них стосується нещодавно створеної за екосистемним підходом української бази нормативів екологічного та хімічного стану (та відповідних класифікацій) масивів поверхневих вод. Ці нормативи мають істотні термінологічні некоректності та невідповідності водному законодавству України в частині поняття екологічного нормативу якості води. Визначено, що європейський термін та поняття екологічних стандартів якості не відповідає українському поняттю екологічного нормативу якості води і не дозволяє без змін у законодавстві імплементувати європейське регулювання скидання забруднювальних речовин. Крім того, створюються значні перешкоди дотриманню вимог українського законодавства у сфері питної води та питного водопостачання. Зазначено, що принцип побудови українського аналога європейської системи нормативів ускладнює політику загальнодержавної уніфікації діяльності у сферах екологічної безпеки та господарського користування водними екосистемами.