Історико-правові аспекти відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва

Анотація

Актуальність теми зумовлена необхідністю дослідження історико-правових аспектів інституту відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, який був запропонований ще за радянських часів і стосувався земель сільськогосподарського призначення. Запровадження цього інституту мало за мету збільшення обсягів виробництва сільськогосподарського виробництва шляхом залучення до використання якомога більшої частини земельного фонду держави. Такий підхід зумовлював необхідність включення до радянського законодавства певного кола положень, які, з одного боку, забезпечували переважне надання в користування земельних ділянок саме для сільськогосподарських потреб, а з іншого – встановлювали правові обмеження і перешкоди для зменшення площі сільськогосподарських угідь, що використовувалися для несільськогосподарських потреб. Реалізація викладеного підходу, відбувалася на підзаконному рівні шляхом прийняття низки союзних і республіканських постанов. В подальшому ст. 46 Земельного кодексу УРСР (1970 р.) закріпила відповідні законодавчі положення, який не тільки унормував відносини щодо відшкодування втрат, а і заклав основу пріоритетності земель сільськогосподарського призначення, що дозволяло забезпечувати збереження земель сільськогосподарського призначення.

Черговий етап унормування відносин щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва пов’язаний з прийняттям Земельного кодексу УРСР 1990 року, який поряд з відшкодуванням втрат сільськогосподарського виробництва додатково врегулював і відшкодування втрат лісогосподарського виробництва, розширив перелік підстав відшкодування втрат, а також передбачив, що кошти, які надходять у порядку відшкодування втрат, використовуються виключно для освоєння нових земель, підвищення родючості ґрунтів і продуктивності земель лісового фонду, поліпшення угідь та охорони земель.

Наголошується, що чинний Земельний кодекс України (2001 р.) детально і системно врегулював відносини, які виникають щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва. Процедура відшкодування таких втрат передбачає компенсацію суспільству негативних наслідків соціально-економічного та екологічного характеру, що наступають внаслідок переведення сільськогосподарських земель до складу інших категорій. Натомість останнім часом законодавча діяльність у зазначеній сфері демонструє поступове знецінення земель сільськогосподарського призначення як об’єкту особливої охорони. Йдеться, зокрема, про вилучення із глави 36 Земельного кодексу України норми щодо відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, у зв’язку з чим зміна цільового призначення земель сільськогосподарського призначення здійснюється без відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва та інше. Це свідчить, як мінімум, про досягнення мети інститутом відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва, яка була поставлена при його запровадженні, та про розширення можливостей для залучення інвестицій з метою швидкої відбудови України.