Аудіовізуальний твір як цифровий об’єкт авторського права: особливості правової охорони

Анотація

У статті розглядаються окремі проблемні аспекти щодо правового режиму аудіовізуального твору. Доведено, що на сьогодні практично всі аудіовізуальні твори створюються та існують саме у цифровій формі, але аудіовізуальний твір не можна вважати твором, який існує виключно у цифровій формі, як, наприклад, комп’ютерна програма. Обґрунтовано, що ознаками аудіовізуального твору є: це є насамперед твір, об’єкт авторського права, який, безумовно, характеризується оригінальністю і відповідною формою вираження, переважно цифровою; наявність послідовності епізодів або кадрів зі звуком або без нього (ця ознака вказує на монтаж певних епізодів, кадрів, які попередньо знімають та в подальшому об’єднують в одне ціле, відтак може виникати питання, чи можна вважати аудіовізуальним твором запис, який не поділений на кадри/епізоди, але який відповідає іншим ознакам аудіовізуального твору); наявність цілісного творчого задуму, який створюється усіма авторами аудіовізуального твору, насамперед сценаристом; доступність для сприйняття людиною за допомогою відповідних технічних засобів на певному виді екрана, на якому така послідовність кадрів утворює рухоме зображення; наявність кількох авторів (вони не мають статусу співавторів): сценарист, оператор, художник-постановник та інші; наявність продюсера. Обґрунтовано, що неоригінальні відеозаписи можуть охоронятися як об’єкти не авторського права чи суміжних прав, але як об’єкти, які до них наближені, і для їх правової охорони може застосовуватися право особливого роду (sui generis). Доведено, що поняття «відеофайлу» є неконкретизоване і понятійно воно не узгоджено з термінологією закону про авторське право; відеофайли включають в себе аудіовізуальні твори і відеограми, а також інші відеозаписи. Встановлено, що закон прямо передбачає два види аудіовізуальних творів: музичні кліпи та фільми, але можуть існувати і інші види аудіовізуальних творів. Встановлено, що найбільш поширеними способами використання аудіовізуального твору, виходячи з його специфіки та правової природи, є відтворення, розповсюдження примірників твору, здавання в найм або в позичку примірників твору; публічний показ, публічне демонстрування, інтерактивне надання доступу публіці та інші способи доведення до загального відома публіки та ін. Доведено, що аудіовізуальні твори належать до так званих «цифрових» об’єктів, оскільки вони створюються і існують (використовуються) у цифровій формі. Обґрунтовано, що з точки зору законодавчої техніки доцільно більш повно зібрати законодавчі положення про аудіовізуальний твір саме у ст. 16 Закону України «Про авторське право і суміжні права», яка є спеціальною нормою щодо даного об’єкту авторського права та визначає його правовий режим.