Особливості ліцензійного договору на використання об’єктів суміжних прав

Анотація

Дана робота присвячена розгляду особливостей ліцензійного договору на використання об’єктів суміжних прав (виконання, фонограми, відеограми, програми організації мовлення). Ліцензійний договір як форма розпоряджання майновими правами на об’єкти права інтелектуальної власності, в тому числі і суміжних прав, визначений як в Цивільному кодексі України, так і в Законі України «Про авторське право і суміжні права». Проте, в Цивільному кодексі України, окрім ліцензійного договору, як форма розпоряджання визначена також і ліцензія на використання об’єктів права інтелектуальної власності (об’єктів суміжних прав). Законодавець згідно положень відповідної статті Цивільного кодексу України розглядає дану форму розпоряджання і як односторонній правочин, і як складову частину ліцензійного договору.

В даній роботі окрема увага, зокрема і приділяється розгляду даного питання, виходячи із суті одностороннього правочину та правової природи правовідносин у сфері права інтелектуальної власності. Проводиться співставлення сфери використання об’єкту права інтелектуальної власності (об’єкту суміжних прав) із обов’язками, що за загальним правилом покладаються на сторону, яка видала відповідний односторонній правочин. Окрім вище зазначених питань особлива увага приділяється розгляду правової природи об’єктів суміжних прав щодо яких укладаються ліцензійні договори на використання. В результаті проведеного аналізу виявлено, що особливим об’єктом є програма організації мовлення.

Досліджується залежність існування даного об’єкту, зокрема від об’єктів авторського права, які, в тому числі, можуть становити складову частину даного об’єкту. Увага приділяється також суб’єктам суміжних прав, особливо тим суб’єктам, що є первинними та впливу їх правової природи на те, ким вони можуть виступати у ліцензійному договорі на використання об’єктів права інтелектуальної власності (об’єктів суміжних прав). Проводиться дослідження окремих аспектів ліцензійного видавничого договору в контексті необхідності обов’язкового зазначення тиражу, на думку автора статті, а також можливості застосування усної форми договору щодо використання об’єктів суміжних прав у періодичних виданнях. На основі висвітлених питань автором запропоновані відповідні зміни до чинного законодавства України шляхом внесення нових редакцій статей як до профільного Закону, так і Цивільного кодексу України.