Усунення від права на спадкування як форма цивільно-правової відповідальності

Анотація

Стаття присвячена питанням дослідження усунення від права на спадкування як форми цивільно-правової відповідальності. Наголошено, що усунення від права на спадкування, беззаперечно, виступає як форма цивільно-правової відповідальності, як певна санкція за невиконання позитивних обов’язків, визначених цивільним, сімейним, кримінальним законодавством України. Підкреслимо, що зазначена форма відповідальності пов’язана з порушеннями (не виконанням позитивних цивільно-правових обов’язків), серед яких обов’язки особистого немайнового характеру, пов’язані із захистом особистого немайнового права на життя та здоров’я особи, обов’язки, які випливають із необхідності забезпечити принцип свободи заповіту спадкодавця, обов’язки аліментного характеру, визначені сімейним правом, та обов’язки, які випливають із відносин між батьками і дітьми та порушення вимог сімейного законодавства в частині правозгідності шлюбу. Наголошено, що усунення від права на спадкування є єдиним для цієї форми цивільної відповідальності у своєму роді стягненням, що за своєю правовою природою є подібним до окремих видів покарання та стягнень у цивільному, кримінальному та адміністративному праві. Зазначене стягнення носить субсидіарний характер (є додатковим обтяженням щодо особи, що вчинила правопорушення, яке є наслідком такого усунення). Усунення від права на спадкування виступає і як спосіб захисту прав зацікавленої особи, інтересів суспільства та держави.

Таким чином, характерними рисами усунення від права на спадкування як особливої форми цивільно-правової відповідальності є матеріально-правовий (економічний) характер, тобто неможливість брати участь у перерозподілі майнових благ (спадкової маси), на які особа мала б можливість претендувати за інших обставин; стає наслідком порушення особистих немайнових та майнових обов’язків особи або посяганням на особисті немайнові блага; носить додатковий (субсидіарний) характер до іншого виду юридичної відповідальності; може бути віднесена до позадоговірної (деліктної) відповідальності; є наслідком вчинення особою, яка усувається від права на спадкування деліктів, які передбачають обов’язкову ознаку вини як елемента суб’єктивної сторони складу правопорушення (за відсутності вини як елемента складу правопорушення, наприклад, у випадку недійсності шлюбу, про який не знала особа, яка пережила іншого з подружжя, суд може визнати право на спадкування частки того з подружжя, хто помер).