Повноваження держави щодо втручання у реалізацію батьківських прав (на прикладі Німеччини)

Анотація

У статті розглянуто правові механізми встановлення державного опікунства, зокрема повне піклування над дитиною, яке передбачене § 33 Книги VIII Кодексу соціального забезпечення щодо передачі опікунських прав Югентамту. Окрема увага приділяється питанню територіальної юрисдикції служби у справах дітей відповідно до § 86 КСЗ VIII, що залежить від тривалості перебування дитини у прийомній сім’ї. Аналізуються правові наслідки для біологічних батьків у випадку позбавлення їх батьківських прав та їх право на участь у житті дитини згідно з § 1666 Цивільного кодексу Німеччини.

Положення німецького законодавства, а саме Книги VIII КСЗ і ЦК Німеччини, надають державним органам, таким як Югентамт, широкі повноваження щодо вирішення питань, пов’язаних із місцем проживання дітей, їх освітою та медичним забезпеченням. Німецькі служби мають право втручатися у виховання дітей та навіть вилучати дітей з сім’ї без судового рішення, якщо існує загроза для дитини, що суттєво відрізняється від українського законодавства. В Україні втручання органів опіки є крайнім заходом, а захист прав батьків є сильнішим. У Німеччині ж пріоритет надається захисту дитини, навіть якщо це суперечить правам батьків.

Основною метою дослідження було вивчення обсягу повноважень німецької служби у справах дітей у питаннях встановлення опікунства над дитиною, батьки якої позбавлені батьківських прав, та вивчення можливості участі таких батьків у вихованні дітей. Результати аналізу показали, що Югентамт має законне право представляти дитину в усіх аспектах її життя. Німецьке законодавство дозволяє органам опіки ефективно реагувати на потреби дитини, що зокрема включає постійний нагляд за умовами виховання в прийомній сім’ї.

Німецьке законодавство також передбачає можливість збереження контактів між біологічними батьками, навіть якщо їх було позбавлено батьківських прав (якщо це не суперечить інтересам дитини). Судові рішення щодо цього приймаються з урахуванням конкретних обставин кожної справи, що забезпечує баланс між правами батьків та інтересами дитини. Дослідження демонструє, що у Німеччині пріоритет надається захисту добробуту дитини, а не правам батьків, що відображається у широких повноваженнях служб опіки та швидкому втручанні у випадках загрози дитині.