Релігійна свобода: сучасний зміст і місце в системі прав людини

Анотація

Стаття стосується аналізу сучасних концепцій і перспективної візії змісту релігійної свободи та має на меті сформувати узагальнений сучасний виклад змісту релігійної свободи, а також визначити її місце в системі прав людини. У цій статті продовжується дослідження, розпочате щодо історичної динаміки релігійної свободи.

Актуальність дослідження обґрунтовується нагальністю питань віровизнання та віросповідання в контексті зростання числа прихильників тієї чи іншої релігії, а також використання релігійних наративів у політичних цілях. Крім цього, новітні чинники формування постсекулярного суспільства (урізноманітнення відношення до релігії й типів релігійності) зумовлюють ерозію класичного визначення предмету релігійної свободи, що зумовлює потребу в аналізі новітньої візії досліджуваної свободи; визначення й уточнення її предмету й меж застосування.

У статті аналізуються і співставляються модерна (панівна) й новітня (що перебуває у становленні) концепції релігійної свободи. Перша загалом розвивається у площині «сформована релігія – атеїзм»; передбачає можливість вибору та здійснення відношення (позитивного чи негативного) до релігії. Такий підхід закріплюють основні міжнародно-правові акти.

Новітня концепція релігійної свободи сформована, передусім, практикою ЄСПЛ і є адекватною до викликів постсекулярного суспільства. У рамках цієї концепції предмет досліджуваної свободи сформовано як комплекс переконань, які становлять основу світогляду; не підлягають сумніву або перевірці та покладаються аксіоматично (вірою), незалежно від спрямування таких переконань на певний предмет (тобто можуть охоплювати як релігійну, так і нерелігійну проблематику). При цьому практика ЄСПЛ визначає ознаки переконань, що підлягають захисту (серед яких метафізична спрямованість, серйозність і важливість для людини, достатній рівень визначеності та сталості), і створює передумови для необмеженої варіативності віровизнання (зокрема, відсутні вимоги стосовно їхньої відомості загалу або простежуваності).

Автором надано узагальнення практики ЄСПЛ за статтею 9 Євроконвенції; обґрунтовано основні ознаки й підходи новітньої концепції релігійної свободи.