Особливості здійснення місцевого самоврядування на деокупованих територіях: перспективи правового регулювання

Анотація

У статті з’ясовано перспективи правового регулювання здійснення місцевого самоврядування на деокупованих територіях; з’ясовано стан існуючих пропозицій щодо зміни правового регулювання в період до 24 лютого 2022 р. і після цієї дати; надані власні пропозиції щодо правового регулювання. Зроблено висновок, що корисним і перспективним було би вчинити ряд кроків із правового забезпечення здійснення місцевого самоврядування на декопупованих теоріях. По-перше, ухвалити окремий рамковий закон про державну політику перехідного періоду, в якому було би визначено особливості відповідної державної політики. По-друге, внести зміни до виборчого законодавства щодо особливостей проведення місцевих виборів на декупованих територіях, а також відповідні обмеження пасивного виборчого права. По-третє, внести зміни до законодавства щодо функціонування військових адміністрацій на перехідний період (до проведення виборів і формування відповідних органів), визначити особливості такого формування, питання фінансів на тощо. По-четверте, звернути увагу на питання кадрового резерву, а також зміни до законодавства про службу в органах місцевого самоврядування на деокупованих територіях. По-п’яте, відповідного реагування потребує трансформація самих функцій і повноважень органів місцевого самоврядування, оскільки виникатиме ряд питань публічного і приватного права, яке не може бути охоплене звичайним правовим регулюванням і чинними повноваженнями, які визначені в Законі «Про місцеве самоврядування» (питання правочинів, інформаційної політики, відновлення зруйнованого майна тощо). По-шосте, окреме питання стосується активного виборчого права. Як відомо, критерії його здійснення визначені вичерпно у розділі ІІІ Конституції України і на законодавчому рівні обмеження не допускаються. Проте в даному випадку, мабуть, варто створити механізм, нехай навіть на самому конституційному рівні, щодо таких тимчасових обмежень з урахуванням доктрини войовничої демократії. Світовий досвід схожих обмежень наявний (до прикладу, кейс Італії після ІІ Світової війни).