Повноваження Президента України, що порушують конституційну модель виконавчої влади

Анотація

У статті розглядаються повноваження Президента України, які суперечать Конституції України. Зокрема увага приділяється аналізу чинних законів, які надають Президентові України додаткові повноваження, не передбачені Конституцією, що дозволяє йому втручатися в діяльність Кабінету Міністрів України і центральних органів виконавчої влади та порушує конституційну модель виконавчої влади.

Провівши аналіз всіх первинних законів, чинних станом на липень 2024 року, автор статті виявив близько сотні законів, які містять положення, що надають Президентові України неконституційні повноваження. Автор виокремлює кілька груп цих повноважень. Насамперед йдеться про такі, що стосуються формування та діяльності Кабінету Міністрів України і центральних органів виконавчої влади. Зокрема закон досі дозволяє Президенту призначати очільника Антимонопольного комітету України, визначати основи діяльності Фонду державного майна України, призначати очільника Державного бюро розслідувань, формувати склад Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Глава держави на рівні закону зберігає вирішальний вплив на призначення та звільнення керівників місцевих державних адміністрацій та може нівелювати роль Кабінету Міністрів України у цьому процесі. Закон наділяє Президента України значною кількістю повноважень щодо утворення та формування складу допоміжних органів інших органів державної влади, які не стосуються сфери компетенції Президента України. Автор також звертає увагу на те, що повноваження Президента України у сфері зовнішньої політики та національної безпеки й оборони, щодо яких у тексті Конституції України використані досить широкі формулювання, можуть використовуватися для розширення сфери компетенції Президента України, визначеної Конституцією, та втручання у сферу компетенції Кабінету Міністрів України. Крім того, самостійні повноваження Ради національної безпеки та оборони України, які надані законами, також використовуються для виходу Президента України за межі його компетенції, встановлені Конституцією України.

У статті підкреслюється необхідність приведення чинних законів у відповідність до Конституції України в частині повноважень Президента України для забезпечення конституційної моделі виконавчої влади та уникнення подальших втручань глави держави у сфери відповідальності інших органів державної влади.