Множинне громадянство за сучасним законодавством України

Анотація

Дана стаття присвячена дослідженню особливостей правового регулювання множинного громадянства за сучасним законодавством України. В рамках статті автор намагається проаналізувати нинішній стан закріплення права на громадянство в нормативно-правовій базі та ступінь регулювання множинного громадянства. З’ясовано можливість та встановлено необхідність впровадження множинного громадянства в Україні. Проаналізовано анонсовані зміни до законодавства про громадянство.

Автором акцентується увага на актуальності питань множинного громадянства, викликаного масовою еміграцією українців, наявністю в зарубіжних країнах багаточисельної української діаспори, а також проживанням в нашій країні численних представників національних меншин. В контексті статті наголошується на важливості вирішення питань множинного громадянства на законодавчому рівні та виробленні однозначної державної політики в цій сфері, оскільки закріплення в законодавстві так званого принципу «невизнання множинного громадянства» означає виключно невизнання його правових наслідків.

За результатами аналізу нормативно-правової бази, зроблено проміжний висновок про наявність значних прогалин у законодавстві України щодо врегулювання питань множинного громадянства. Автор переконаний, що множинне громадянство в Україні виникло з свідомої діяльності законодавця і потреба вирішення питань множинного громадянства в Україні є вкрай високою.

Проаналізовано теоретично-правові засади розуміння власне поняття громадянства та ставлення українського законодавства до поняття права на громадянство. Встановлено, що множинне громадянство можна визначити як особливе правове положення людини одночасно в громадянстві двох, або більше держав. Автор наголошує на відсутності поняття біпатризму у Законі України «Про громадянство» та принципу недопустимості випадків множинного громадянства серед принципів державної політики у сфері громадянства.

Зроблено висновок про те, що внесені законопроєкти Президентом України спрямовані саме на зміну звичайного, а не конституційного законодавства про громадянство. Саме тому висловлена думка щодо доцільності зміни законодавства про громадянство для розв’язання проблем застарілої міграційної політики та задоволення інтересів значної частини українців.