Правове регулювання освіти в Україні. Частина 5: Ліцензований обсяг і ліцензування закладів освіти

Автор(и)

DOI:

https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.84.3.23

Ключові слова:

правове регулювання освіти, освіта, освітня діяльність, ліцензований обсяг, ліцензування

Анотація

Метою даної статті є висвітлення результатів дослідження певних правових особливостей регулювання освітньої діяльності в Україні, які виникли внаслідок застосування Міністерством освіти і науки України поняття «ліцензований обсяг» для регулювання максимальної сумарної кількості здобувачів безоплатної і платної вищої освіти у державних, комунальних і приватних закладах освіти, у тому числі тих здобувачів освіти, які можуть протягом одного календарного року вступити на навчання до закладу вищої освіти чи бути поновлені у ньому або переведені до нього з інших закладів.

При проведенні даного дослідження було проаналізовано основні умови ліцензування освітньої діяльності, з урахуванням необхідності дотримання основних прав і свобод людей, а також з урахуванням основних принципів ліцензування господарської діяльності, встановлених законодавством України і міжнародними актами, які регулюють або впливають на процес регулювання основних прав і свобод людини у сфері освіти в Україні. При цьому під час аналізу умов ліцензування освітньої діяльності було визначено певні правові колізії і ознаки неконституційності деяких положень законодавства України про вищу освіту, а також можливі варіанти некоректного застосування процедури ліцензування і терміну «ліцензований обсяг» в освітній діяльності.

За результатом дослідження доведено необхідність розмежування процесів регулювання освітньої діяльності (у тому числі, із використанням процедури ліцензування), які можуть застосовуватися до контролю діяльності закладів вищої освіти державної і комунальної форми власності і тих процесів, які можуть застосовуватися до діяльності приватних закладів вищої освіти. Також, доведено необхідність розрізнення умов регулювання освітньої діяльності, які можуть застосовуватися до процесів надання безоплатної освіти і до процесів надання платної освіти у формі господарської послуги. З урахуванням цього, було запропоновано окремі варіанти можливого застосування терміну «ліцензований обсяг», які можуть забезпечити дотримання конституційних прав і свобод, та визначено протиправність застосування цього терміну в інших випадках.

Зазначена стаття є п’ятою статтею із цього циклу досліджень і включає результати правового дослідження процесу регулювання освіти в України, зокрема, принципів, меж і особливостей ліцензування освітньої діяльності, а також умов застосування терміну «ліцензований обсяг».

Посилання

Господарський кодекс України. (2003). № 436-IV.

Закон України «Про вищу освіту». (2014). № 1556-VII.

Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності». (2015). № 222-VIII.

Закон України «Про освіту». (1991). № 1060-XII.

Закон України «Про освіту». (2017). № 2145-VIII.

Конституція України. (1996). № 254к/96-ВР.

Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження освітньої діяльності». (2015). № 1187.

Рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2004. (2004).

Цивільний кодекс України. (2003). № 435–IV.

The Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedom (Council of Europe). (04.11.1950).

The Universal Declaration of Human Rights (UN). (10.12.1948). Resolution № 217 A (III).

##submission.downloads##

Опубліковано

2024-10-04

Номер

Розділ

Розділ 7. Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право