Аналіз національного законодавства в контексті протидії діяльності агентів впливу як одного з методів прихованого лобіювання

Анотація

В рамках статті проаналізовано спроби нормативно-правового врегулювання лобістської діяльності в Україні з моменту здобуття нею незалежності й до лютого 2024 року.

Розкрито переваги та ризики, які можуть очікувати бізнес та організації громадянського суспільства з введенням в дію Закону України «Про лобіювання».

До переваг автором віднесено: прозорість діяльності та фінансування лобістських організацій; реєстрація лобістів у відкритому реєстрі; звітування про роботу; контроль та моніторинг діяльності з боку окремого державного органу.

До ризиків віднесено: розмитість поняття «лобіювання» та звуження його сфери лише щодо просування змін законодавства; не чітка відмежованість професійної, оплачуваної діяльності з лобіювання інтересів клієнтів від роботи громадських організацій; невдала спроба виведення діяльності громадських організацій з-під дії закону; відкритість питання, що не являється лобіюванням; не зазначено, яке ж лобіювання зрештою вважатиметься «доброчесним»; надмірна концентрація повноважень контрольного органу.

Зауважено, що законодавче врегулювання лобістської діяльності із запровадженням обмежень для фізичних та юридичних осіб держави, що здійснює збройну агресію проти України виступає одним із механізмів протидії деструктивному зовнішньому впливу.

Зазначено, що регулювання різних аспектів лобістської діяльності, крім спеціального закону, фактично, здійснюється низкою інших нормативно-правових актів, що в цілому забезпечують функціонування інституту лобізму в Україні.

Визначено потреби удосконалення Закону України «Про лобіювання» в аспектах: чіткості понятійного апарату; розмежування лобістської діяльності та участі громадськості в прийнятті рішень органів публічної влади; відповідальності лобістів; визначення прав та обов’язків об’єктів лобіювання; контрольної діяльності Національного агентства з питань запобігання корупції тощо. Підкреслено, що організаційні форми роботи агентів впливу, а також їх статус роблять практично неможливим створення надійної системи протидії їх діяльності і прийняття Закону України «Про лобіювання» не вирішує всіх питань.

Наприкінці автором визначено напрями підвищення ефективності механізмом протидії деструктивному зовнішньому впливу шляхом запровадження в Україні міжнародної практики щодо забезпечення прозорої діяльності громадських об’єднань з іноземною підтримкою (фінансуванням), а також запровадження додаткові категорії осіб, яким забороняється обіймати посади, пов’язані із виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.

Наголошено на тому, що найбільш прийнятним способом імплементації такого механізму є прийняття закону «Про протидію зовнішньому впливу» з наданням таким особам та організаціям в Україні відповідного юридичного статусу.