Особливості характеристики земельних правовідносин у межах їх адміністративно-правового регулювання

Анотація

У статті авторами здійснена ґрунтовна характеристика адміністративно-правового регулювання у сфері земельних відносин. Ними охарактеризовано поняття «регулювання», «правове регулювання» та «земельні відносини». Обґрунтовано, що земельні відносини є одним із найбільших за обсягом масивів врегульованих нормами права суспільних відносин, до яких залучено абсолютну більшість як приватних, так і публічних суб’єктів права. Але завдяки розмаїттю таких суб’єктів та відмінностям у їх правовому статусі правове регулювання земельних відносин використовує методи, властиві як цивільному, так і адміністративному праву. Крім того, в межах земельного права наголошується на існуванні власного методу правового регулювання. Визначено, що «правове регулювання» можна вважати інститутом загального виду, який включає в себе специфічні характеристики, що породжують, адміністративно-правове регулювання. Сформульоване авторське визначення «адміністративно-правового регулювання» як виду галузевого правового регулювання, що ґрунтується на прямій дії норм адміністративного права і є адміністративно-правовим інструментом, який впливає на суспільні відносини, що виникають у сфері публічного управління. враховуючи особливості законодавчого визначення поняття «земельних відносин», для цілей наукового дослідження більш коректним є використання терміну «адміністративно-правове регулювання у сфері земельних правовідносин» на противагу терміну «адміністративно-правове регулювання земельних відносин». На нашу думку, під терміном «сфера земельних відносин» слід розуміти сукупність відносин, які, крім земельних, включають відносини, що виникають у зв’язку зі реалізацією владних повноважень органами публічної адміністрації щодо управління земельними ресурсами. Об’єктами цих відносин є земля, земельні ділянки, права на них, а також похідні від них блага та об’єкти. Під «адміністративно-правове регулювання у сфері земельних правовідносин» треба розуміти як різновид галузевого правового регулювання, що ґрунтується на прямій дії норм адміністративного, цивільного та земельного права і є правовим інструментом, який впливає на суспільні земельні правовідносини, що виникають у сфері публічного управління земельними справами.