Природна концепція обов’язків

Анотація

Визначення сутності категорії права впродовж тривалого часу залишається предметом числен­нихдискусій. Пояснюємо це тим, що право є багатогранною категорією, що зумовлює появу та розвиток значної кількості підходів та концепцій до його тлумачення. Процес розвитку праворо- зуміння триває й сьогодні, враховуючи динамічну появу нових суспільних відносин, які зумов­люютьвидозміну та адаптацію права до нових умов. Проте, у процесі еволюції права виникли дві основоположні концепції праворозуміння, а саме - позитивістська та природно-правова. Без­умовно, кожна з вищезгаданих концепцій містить ряд окремих течій та напрямків, проте, загалом, у своїй єдності, саме вони містять найбільш загальні закономірності розгляду права з конкрет­но визначеної позиції, тому саме їх беруть за основу у контексті дослідження праворозуміння. Основною позицією позитивістської школи праворозуміння є те, що право - це виключно ре­зультат діяльності держави, а його джерелами є воля держави, виражена в законах. Протилеж­ної позиції притримується природно-правова школа, визначаючи право як поняття, що означає сукупність принципів, правил і цінностей, продиктованих самою природою людини і через це незалежних від законодавчого визнання або невизнання їх в конкретній державі. Тобто, у дано­му випадку джерелом права є об’єктивні закони природи, певний рівень еволюції суспільства в цілому та індивіда зокрема. Природне право ґрунтується на засаді справедливості, крізь призму якої визначається ефективність та доцільність тих чи інших норм позитивного права. Саме при­родно-правова концепція праворозуміння сприяє обґрунтуванню права як міри справедливості, як суспільного ідеалу норм якого більшість громадян прагне дотримуватися не через страх перед покаранням, а через повагу і довіру на основі верховенства права. Проте, аналізуючи актуальні наукові дослідження на тему природної концепції права, чітко простежується зосередження біль­шої уваги саме на природних правах людини, ніж на природних обов’язках. На наш погляд, такий стан речей, певною мірою вводить в оману, встановлюючи думку про існування лише природних прав без будь-яких зобов’язань. Об’єктивні закони природи є джерелом водночас для свободи та відповідних обов’язків людини. Таким чином існує єдність природних прав і обов’язків люди­ни - природному праву кореспондують природні обов’язки. Отже, для розвитку натуралістичної концепції прав людини, слід акумулювати більше уваги на природних обов’язках людини, адже ще Дж. Локк стверджував, що існує «закон природи», який надає людині свободу і накладає на неї обов’язки.