Основні аспекти історико-правового впливу міжнародного публічного права на національний правопорядок
DOI:
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.84.4.35Ключові слова:
міжнародне публічне право, національний правопорядок, міжнародні конвенції та угоди, історичні аспекти, міжнародні стандартиАнотація
Національний правопорядок - широке, багатогранне, багаторівневе та комплексне утворення, яке формується та утримується завдяки двома зустрічними інтересами, що продукуються як з боку громадянського суспільства, так і держави. При цьому, інтереси не мають бути антагоністичними, бо і суспільство і держава об’єктивно тягнуться до порядку, що створює необхідні умови для упорядкованості буття, безпечного існування всіх елементів державного механізму та кожного індивіду, організованості для вирішення нагальних завдань, передбачуваності майбутнього, стійкому функціонуванню за допомогою соціальних і правових норм.
Серед ознак національного правопорядку найважливіше місце займає сувора громадянська дисципліна, яка, крім інших засобів, забезпечується усіма засобами держави, аж до застосування примусу. Національний правопорядок тісно пов’язаний із міжнародним правопорядком, але між ними має бути розумний баланс, який досягається шляхом творчого осмислення, сприйняття зарубіжного досвіду і налагодження процесу ефективної імплементації норм міжнародного права в національну правову систему .
Під національним правопорядком в цілому автор аналізує надійний стан правової упорядкованості всіх сфер життєдіяльності суспільства, який передбачає встановлення розумного та справедливого правового порядку, заснованого на міжнародних стандартах та правових нормах існуючих у державі галузей права.
Виходячи з цього в статті розглядаються ключові моменти взаємодії між міжнародним публічним правом та національним правопорядком протягом історії. Зосереджуючись на змінах, які відбулися в цьому відношенні протягом різних історичних періодів, стаття ставить за мету визначення впливу міжнародного публічного права на структуру та функціонування національних правових систем.
Ця стаття надає зрозуміти взаємозв’язок міжнародного публічного права і національного правопорядку, враховуючи історичні контексти та сучасні реалії. Автор розкриває ключові аспекти, які допомагають зрозуміти еволюцію цієї важливої ділянки міжнародно-правового розвитку.
Посилання
Долгорученко К.О. Історико-правовий підхід у методології дослідження діяльності спецвідділу «Вінета» міністерства просвіти і пропаганди Райху на окупованих українських територіях. Юридичний вісник, 2019, № 4. С. 161-166.
Почанська О.С. Поняття та класифікація сучасних міжнародно-правових стандартів у сфері забезпечення прав і свобод осіб, засуджених до позбавлення волі. Актуальні проблеми вітчизняної юриспруденції, № 6, Том 3. 2017. С. 143-147.
Universal Declaration of Human Rights. The human rights adopted by the United Nations General Assembly of its 183rd meeting, held in Paris on 10 December 1948. URL: https://www.un.org/en/about-us/universal-declaration-of-human-rights.
Convention for the Protection of Human Rights and Fundamental Freedoms: as amended by Protocols Nos. 11, 14 and 15 supplemented by Protocols Nos. 1, 4, 6, 7, 12, 13 .and 16. Rome, 4.XI.1950. URL: https://www.echr.coe.int/documents/convention_eng.pdf.
Кодекс поведінки посадових осіб щодо підтримання правопорядку від 17 грудня 1979 р. Резолюція 34/169 Генеральної Асамблеї ООН. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_282#Text.
Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/995_085#Text.
Звід принципів захисту всіх осіб, що піддаються затриманню або ув’язненню в будь-якій формі. Затверджено резолюцією 43/173 Генеральної Асамблеї від 9 грудня 1988 року. URL: https://studfile.net/preview/5776729/page:10/.
Керівництво з застосування правил Нельсона Мандели. Впровадження переглянутих Мінімальних стандартних правил ООН поводження з в’язнями. Бюро ОБСЄ з демократичних інститутів та прав людини (БДІПЛ). 2018. 194 с.
Заброда С.М. Міжнародно-правові стандарти поліцейської діяльності щодо протидії насильству в сім’ї. Право і суспільство, Адміністративне право та адміністративна діяльність № 2, 2012. С. 161-168. URL: http://www.pravoisuspilstvo.org.ua/archive/2012/2_2012/36.pdf
Модельний кодекс поведінки державних службовців. Рекомендація R (2000) 10 Комітету Міністрів державам-членам Ради Європи щодо кодексів поведінки державних службовців (прийнята Комітетом міністрів на 106 сесії 11 травня 2000 року). URL: https://archives.gov.ua/wp-content/uploads/2019/11/Rekomend_poved_DS.pdf.
Європейський кодекс поліцейської етики. Рекомендація Rec.(2001)10. Прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 19 вересня 2001 року на 765-му засіданні представників міінстрів. URL: https://rm.coe.int/0900001680928736.
Декларація про право та обов’язки окремих осіб, груп та органів суспільства заохочувати та захищати загальновизнані права людини та основні свободи. Прийнято резолюцією 53/144 Генеральної Асамблеї від 9 грудня 1998 року. URL: https://www.un.org/ru/documents/decl_conv/declarations/defender.shtml.
Алмані М.М. Захист прав людини неурядовими правозахисними організаціями. Науковий вісник Ужгородського національного університету, Серія ПРАВО. Випуск 32. Том 1, 2015. С. 98-103.
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 В.В. Гавриленко
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.
