Судовий прецедент: неактуальне минуле чи перспективний крок в майбутнє

Анотація

У статті досліджується важливість імплементування судового прецеденту як нового інстру­менту у системі правосуддя України, обстоюється позиція щодо перспективного кроку України в напрямку євроінтеграції шляхом модернізації судової системи, створення сталої та надійної практики через впровадження вітчизняного судового прецеденту. Переглядається позиція щодо важливості рішень Європейського суду з прав людини. Аргументовано, що позиції Касаційного Кримінального суду у складі Верховного Суду не дають чітких орієнтирів судам нижчих інстан­цій та відповідно створюють не чітку, змінну та непослідовну практику, що не відповідає засаді справедливості. На підставі аналізу судової практики видається неоднозначною позиція щодо законності проведення під час обшуку одночасного дослідження інформації з вилученого теле­фону, оскільки обшук це вилучення доказів, а не вилучення інформації з цих доказів у процесі вилучення останніх, їх дослідження - це окрема стадія, яка здійснюється після обшуку, а не під час обшуку. Така практика є зловживання процесуальними правами у ході проведення органом досудового розслідування слідчої (розшукової) дії, що тягне за собою визнання одержаних у та­кийспосіб доказів «плодами отруйного дерева». Позиція касаційної інстанції, відповідно до якої часткова відсутність запису ходу НС(Р)Д контролю за вчиненням злочину у формі оперативної закупки не вказує на недопустимість відомостей, отриманих у ході її проведення. Очевидно, що таке твердження як «часткова відсутність запису» є недопустимим у кримінально-процесуально­муаспекті, оскільки постає слушне запитання щодо критеріїв, які будуть покладатися в основу того, яка частковість не породжує недопустимість доказу, а яка породжує, що відповідно вирі­шить долю особи.

Впровадження у правозастосовну практику судового прецеденту сприятиме єдності судової практики, якості правосуддя, підвищенню довіри громадян до судової влади, прогнозованості за­хисту порушених прав тощо. Високий рівень професійної підготовки суддів, їх обізнаність щодо міжнародних стандартів забезпечення дотримання прав людини дає всі підстави для появи наці­ональнихпрецедентів у якості критеріїв правосуддя, що не виключає поглибленої аргументації посиланням на практику ЄСПЛ.