Пред’явлення особи для впізнання в кримінальних провадженнях про статеві кримінальні правопорушення

Анотація

Стаття присвячена проблемним питання пред’явлення особи для впізнання в кримінальних провадженнях про статеві кримінальні правопорушення. Сутність даного способу отримання доказів полягає в ідентифікації особи винуватця, що надає прямий доказ вчинення певних дій чи непричетності до них. У порівнянні з іншими видами ідентифікації, зокрема за матеріаль­нимислідами, пред’явлення особи для впізнання має істотні особливості. В статті підкрес­люється, що одним із чинників, що визначає специфічність даної слідчої (розшукової) дії, є її спрямованість на використання в доказуванні образу певного об’єкта, що зберігся в пам’яті особи у зв’язку із сприйняттям нею певної події. Образи в пам’яті людини мають складний психофізіологічний механізм формування, на протікання якого впливають як об’єктивні, так і суб’єктивні фактори. Об’єктивні фактори - це зовнішні умови сприйняття: відстань, освітле­ність та інші чинники обстановки. Суб’єктивні фактори - це індивідуальні особливості люди­ни, які впливають на сприйняття, запам’ятовування та відтворення сприйнятої події: вік особи, стан органів чуття, зосередженість уваги тощо. Таким чином при прийнятті рішення органом досудового розслідування щодо пред’явлення особи для впізнання повинні бути враховані оби­дві групи факторів.

Іншим чинником пред’явлення особи для впізнання, який аналізується в статті, є його де­талізоване правове регулювання. Стверджується, що детальне викладення правил і процедури пред’явлення особи для впізнання зумовлено усвідомленням законодавцем складності психофі­зіологічного механізму формування образів у пам’яті людини та їх відтворенням під час кри­мінального провадження. Неухильне дотримання процесуальних приписів є запобіжником від помилок під час пред’явлення особи для впізнання.

В статті проаналізовані визначення сутності пред’явлення особи для впізнання, викладені в наукових статтях, навчальних посібниках і підручниках після набуття чинності КПК Укра­їни 2012 року. Сформовано висновок, що частина з них містить неточні, а іноді й помилко­ві твердження. Так, помилковим визнається визначення метою пред’явлення для впізнання не тільки ототожнення пред’явленого об’єкта, але й встановлення його схожості з тим об’єктом, який сприймався особою при обставинах, що підлягають доказуванню. Стверджується, що таке розширення завдання пред’явлення для впізнання особи суперечить нормативним приписам чинного кримінального процесуального закону. У зв’язку з цим здійснено аналіз цих приписів з критичним використанням прикладів з слідчо-судової практики. Зазначається, що наведені порушення правових норм пов’язані з некритичним сприйняттям застарілих положень та ре­комендацій, орієнтованих на отримання доказів обвинувачення за будь-що. Їх сприйняття та інертне практичне застосування уповноваженими суб’єктами досудового розслідування і суд­дями створює підстави для обґрунтованого оскарження результатів пред’явлення для впізнання стороною захисту.