Віндикаційний захист прав на земельні ділянки: сучасні науково-теоретичні та практичні особливості

Анотація

Статтю присвячено аналізу науково-теоретичних підходів та судової практики віндикаційного захисту прав на земельні ділянки. Реформування суспільних відносин вимагають періодичного переосмислення правових категорій та практики їх застосування. Тому періодичне співставлення наукових позицій у сфері захисту земельних прав з судовою практикою у цій сфері є надзвичайно необхідним. Дослідження зосереджено на висвітленні питань співвідношення віндикаційного захисту з іншими способами захисту: реституція, кондикція, визнання земельного права, визнання актів органів публічної влади недійсними, негаторний спосіб захисту тощо. Особливою специфікою і проблемою захисту саме прав на землю є правильність обрання віндикаційного чи негаторного способу захисту, оскільки сучасна судова практика внесла в це питання свої корективи. В цьому ключі в статті особливу увагу приділено захисту у випадку самовільного зайняття земельної ділянки. Єдиною формою захисту у випадку самовільного заняття земельних ділянок, яка прямо вказана в законодавстві, є судова форма захисту. В той же час спосіб захисту в законі не зазначено, що створило з цього приводу наукову дискусію, окреслену у статті. Враховуючи систематизовані висновки судової практики щодо випадків обрання віндикаційного чи негаторного способів захисту, самовільне зайняття земельної ділянки є опосередкованим тимчасовим незаконним володінням. У разі порушень законного володіння з боку такого тимчасового незаконного володільця земельної ділянки як власник, так і тимчасовий законний володілець (користувач) має застосовувати негаторний захист. Підсумовуючи, можемо зробити висновок, що сучасна судова практика в основному визначилася зі способами захисту прав на землю. Не у всіх випадках такі підходи підтримуються юридичною наукою. Але разом з тим це вносить певну визначеність у регулювання земельних відносин та створює відносно стабільне підґрунтя для захисту земельних прав.