(Не)послідовність євроінтеграційного реформування законодавства України про державну підтримку сільського господарства

Анотація

У статті досліджуються особливості реформування агропротекційного законодавства Україні в контексті євроінтеграційних зобов’язань. Зроблено висновки про те, що європейська агропротекційна модель окрім змістовної та формальної складових має також обов’язкову техніко-юридичну частину, яка представлена важливими правовими механізмами: а) земельно-реєстраційними системами (IACS та LPIS); б) бухгалтерсько-аналітичними мережами (FADN); в) інституційно-функціональними структурами (національні платіжні агенції). Євроінтеграційні перетворення у вітчизняній агропротекційній сфері мають стосуватися одразу всіх трьох складових: змістовної складової (конкретні механізми підтримки), формальної (відповідність законодавства), техніко-юридичної (створення реалізаційного середовища для успішного втілення законодавчих вимог). У ході нашого дослідження було зафіксовано дисбаланс євроінтеграційного реформування вітчизняного агропротекційного законодавства. Такий дисбаланс проявляється в активному випереджаючому розвитку техніко-юридичної складової та в нормотворчій пасивності щодо змістовної та формальної частин агропротекційної моделі. Виявлена диспропорційність здатна призвести до майбутніх проблем і колізій. Можливо, нормотво- рець відкладає реформування (або принаймні його концептуальне окреслення), сподіваючись на те, що встигне зробити це порівняно швидко, опираючись на агропротекційні регламенти і директиви ЄС. Проте це завдання не таке просте, адже кожна країна – член ЄС має розробити власний національний варіант законодавства про державну підтримку сільського господарства, орієнтуючись на власні потреби, можливості та пріоритети. З огляду на специфічні обставини набуття Україною статусу кандидата в члени ЄС та ультракризові сучасні умови проведення підготовки до вступу, Україна вкотре здійснює викривлений шлях євроінтеграційного реформування агропротекційного законодавства, що може мати негативні наслідки. У зв’язку з цим оптимальною виглядає класична послідовність євроінтеграційного реформування законодавства про державну підтримку сільського господарства України «від абстрактного до конкретного», а саме: 1) концептуальний етап (теоретична розробка нової системи агропротекційного законодавства, вибір правових механізмів та їх законодавчої форми, окреслення майбутньої системи законодавства); 2) нормотворчий етап (створення нормативно-правових засад для функціонування нової системи підтримки); 3) технічний етап (створення, тестування, запуск необхідних інформаційних продуктів для належної реалізації законодавчих вимог).