Основоположні принципи права та принцип соціального забезпечення гідного рівня життя особи

Анотація

У статті досліджуються основоположні принципи права та принцип соціального забезпечення гідного рівня життя особи під кутом зору утілення засадничих ідей, що є фундаментом правової системи, у керівні вимоги формування основ та правових цінностей реалізації права особи на соціальне забезпечення на рівні, що забезпечує гідні умови її життєдіяльності. Акцентовано, що право кожного на соціальне забезпечення як природнє право людини є категорією суб’єктивного права, і водночас, узгоджується з основоположними принципами права. Взаємозв’язок основоположних принципів права та принципу соціального забезпечення гідного рівня життя особи відображено у правовому зв’язку, відповідно до якого: 1) основоположні принципи права є втіленням суспільних генетично сформованих цінностей, які, взаємодіючи між собою, утворюють основу для загального регулювання суспільних відносин, набуваючи галузевої інтерпретації у правовідносинах соціального забезпечення; 2) принцип соціального забезпечення гідного рівня життя особи є фундаментальним принципом однойменної галузі права, який випливає з основоположних принципів та складає основу для всієї галузі права соціального забезпечення з її соціально-ціннісними орієнтирами щодо ціннісності людської гідності та її матеріалізованих стандартів задоволення соціальних потреб та досягнення соціального добробуту особи. Взаємодія принципу соціального забезпечення гідних умов життя та основоположних принципів, зокрема: 1) принципу гуманізму базується на визначенні гідності людини як природньої та соціальної цінності, що притаманна їй (людині) та фундаметальності права людини на соціальний захист як права соціального за об’єктивною сутністю; 2) принципу верховенства права визначається через підставність вважати право людини на соціальне забезпечення визначальним фактором та критерієм змісту діяльності держави заради гарантування і захисту прав і свобод людини, а реалізацію цього права здійснювати з урахуванням розумного балансу між інтересами людини та держави як гаранта; 3) принципу свободи передбачає соціальну самореалізацію особи, зокрема і через виконання обов’язків у сфері соціального забезпечення, інклюзивності та безбарʼєрності реалізації права на формування власного соціального добробуту; 4) принципу рівності містить заборону будь-яких дискримінаційних обмежень, які впливатимуть на зміст та обсяг права особи на соціальне забезпечення; 5) принципу справедливості/соціальної справедливість визначається векторністю на солідарний розподіл суспільних коштів соціального призначення винятково із застосуванням об’єктивних підстав.