Правове регулювання реабілітації в сфері охорони здоров’я

Анотація

У статті зазначається, що законодавство гарантує кожному право на охорону здоров’я та медичну допомогу. Повномасштабне вторгнення викликає необхідність опрацювання та оновлення нормативно-правових актів щодо забезпечення права особи на медичну допомогу, зокрема на надання реабілітаційних послуг. Зазначено, що реабілітаційна допомога спрямована на низку основних напрямків, по-перше, на підтримку функцій організму пацієнта в процесі загострення хронічних захворювань. По-друге – на попередження, ранню діагностику порушень роботи органів та систем організму пацієнта. Третій напрямок направлений на повне чи часткове відновлення порушених органів чи систем та компенсацію втрачених функцій уражених органів чи систем. Четвертий напрямок пов’язаний із попередженням та зниженням ступеня інвалідизації.

Автор наголошує, що відсутність грамотної та ефективної медичної реабілітації в Україні – багатофакторна проблема: є недостатня кількість стаціонарних та амбулаторних відділень реабілітації; нестача медичного персоналу – реабілітологів, психологів; не вистачає реабілітаційного обладнання; існує потреба в належних освітніх програмах для лікарів.

У статті автор наголошує, що одним з завдань держави є сприяння реалізації особами з інвалідністю їх конституційних прав; проведення державної політики у сфері реабілітації осіб з інвалідністю, підтримка їх інтеграції у суспільство, а повномасштабна війна на території України зумовлює все більшу актуальність та потребу реабілітації осіб, які постраждали внаслідок бойових дій. Такі чинники здоров’я наcелення, як зростання захворюваності, травматизм, тимчасова втрата працездатності, передчасна смертність населення вимагають розвитку ринку реабілітаційної медицини України та його правового регулювання. У статті зазначається, що позитивними аспектами є розробка нових технологій медичної реабілітації, у тому числі на основі телемедицини та IT-технологій, підготовка нових професійних стандартів для медичної реабілітації на сучасному рівні відповідно до міжнародних рекомендацій. Все це вимагає ефективного функціонування системи, що насамперед потребує удосконалення та розвитку нормативно-правового забезпечення у сфері реабілітації.