Роль «правила визнання» Г. Гарта у сучасному англо-американському юридичному позитивізмі

Анотація

В статті розглянуто роль теорії «правил визнання» оксфордського професора Г. Гарта в сучасній теорії англо-американського юридичного позитивізму, запропонованих ним у центральній роботі «Поняття права» (1961), що мала значний вплив на сучасну теорію та філософію права. Автори розкривають зміст поняття «правил визнання» (rules of recognition) як частини правил вторинного порядку – «правил про правила» або «процедурних правил», що визначають критерії дійсності права поряд з правилами змін (rules of change) та правилами судочинства/здійснення правосуддя (rules of adjudication). У статті продемонстровано співвідношення поняття «правил визнання» з більш поширеною у вітчизняній теорії права «засадничою нормою» (Grundnorm) німецького теоретика Г. Кельзена, якою обґрунтовується існування конституційних норм як засадничих, які зумовлюють визнання права з боку суспільства. Розглянуто основні позиції послідовників Г. Гарта – Дж. Раза, М. Крамера, Б. Бікса, С. Шапіро та інших, щодо цієї теорії та висвітлено критику окремих її положень. Висвітлено спосіб, у який Г. Гарт намагався «правилами визнання» пояснити, як право на засадничому рівні є питанням соціальної конвенції (домовленості між людьми в суспільстві), захищаючи одну із складових юридичного позитивізму – тезу про соціальний факт (соціальні джерела права) (social fact thesis). Розглянуто співвідношення права і примусу з боку держави, ролі соціальної практики у підкоренні суспільства праву, ролі моральних норм у формуванні права, зокрема «правила визнання», співвідношення концепцій «правила визнання» та «юридичної дійсності» (validity), проблему правозастосування суддями та посадовими особами «правила визнання». Підсумовано яким чином Г. Гарт усуває мораль зі змісту права в мотивації суддів та посадових осіб застосовувати норми права, прояснено позицію юридичного позитивізму щодо питання про підстави підкорення суспільства праву і продемонстровано яким чином «емпірична» теорія визнання переважає над «аналітичною» із застосуванням термінологію Р. Алексі.