Комунікація: поняття, сутність, зміст

Анотація

У статті проведено теоретичний аналіз сутності та змісту комунікації, яка будучи елементом соціальної взаємодії забезпечує передачу та обмін інформацією в різних сферах людської діяльності. Здійснений у статті аналіз лінгвістичного, соціально-психологічного, діяльнісного, культурологічного, інформаційного та семіотичного підходів дозволило зрозуміти різноманітність уявлень про комунікацію, сформулювати більш повне уявлення про її сутність та зміст. Також дозволив виявити неточності та розбіжності в розумінні поняття комунікації, що важливо для подальшого розвитку та уточнення теоретичного та прикладного аспектів даної проблеми, а також сприятиме розробці рекомендацій щодо формування ефективної взаємодії та діалогу, зменшенню непорозумінь, уникненню конфліктів та підвищенню якості відносин, в тому числі і правових.

У статті аналізуються ключові компоненти комунікації. Особлива увага приділяється її сутності, яка полягає у створенні та підтримці соціальних взаємовідносин. Вона відіграє важливу роль у формуванні суспільної свідомості, культурної ідентичності та соціальної інтеграції. Комунікація забезпечує координацію дій та прийняття рішень, сприяє обміну знаннями та досвідом, а також формуванню громадської думки. Акцентується увага на тому, що за своєю природою багатогранним і динамічним процесом, що охоплює різні аспекти взаємодії між людьми. Така взаємодія включає вербальні та невербальні засоби передачі інформації, емоційні та раціональні компоненти, а також соціальні та культурні контексти. Вона сприяє збереженню культурної спадщини та адаптації до змін у суспільстві. Обґрунтовано, що основною метою комунікації є передача та обмін інформацією, знаннями, емоціями та ідеями для досягнення взаєморозуміння. З’ясовано, що зміст комунікації включає в себе інформаційні, емоційні, мотиваційні та оцінювальні аспекти. Інформаційний зміст стосується фактів, даних та знань, які передаються під час комунікації. Емоційний аспект відображає емоційний стан суб’єктів та впливає на сприйняття ними інформації. Мотиваційний аспект пов’язаний з намірами та цілями, що спонукають до комунікації. Оцінювальний аспект включає оцінку інформації та реакцію на неї, що визначає хід комунікації, подальшу поведінку суб’єктів.