Реорганізація адміністративно-територіального устрою та місцевого самоврядування на Підкарпатській Русі (Закарпатті) у 1919-1926 роках

Анотація

У статті аналізуються організаційно-правові передумови та процес реорганізації адміністративно-територіального устрою та формування місцевого самоврядування на території Підкарпатської Русі (Закарпатті) на протязі першої половини 20-х років ХХ століття. Констатовано, що система адміністративно-територіального устрою краю формувалась поступово, зазнаючи на початковому етапі незначних змін. На цьому етапі ЧСР на колишніх угорських землях (Підкарпатті) не тільки певною мірою перейняла існуючу угорську адміністративну систему, але й частково адаптувала її до своїх потреб. Проаналізовано, що замість чехословацьких комітатів за законом №126/1920 на Підкарпатській Русі залишилося чинним старе угорське комітатське управління, модифіковане законом № 210/1920 та урядовим указом № 476/1920. Констатовано, що після визнання недійсності комітатського закону № 126/1920 та невдалої спроби запровадження на Підкарпатській Русі урядового указу № 352/1920 уряд ЧСР почав бути зацікавлений у централізації влади в краї. Зазначено, що ухвалою Президії МВС Чехословаччини № 22093 від 26 серпня 1921 року було затверджено новий адміністративно-територіальний устрій з поділом на три жупи та 19 округів. Міста Ужгород і Мукачево було проголошено населеними пунктами з регульованим магістратом. Доводиться, що обмеження місцевого самоврядування ґрунтувалося на урядовій постанові № 171/1923, принциповою нормою якої було призначення нових окружних нотаріусів, які ставали державними службовцями, що здійснювали нагляд за самоврядуванням. Зроблено відповідні висновки щодо обстоювання державною владою ЧСР принципу вертикального підпорядкування органів самоврядування, особливо міського, що навіть ілюзорно не відповідало принципам автономної організації краю, передбаченої Сен-Жерменським мирним договором.