Окремі питання щодо критеріїв правомірного обмеження принципу свободи

Анотація

Стаття присвячена дослідженню змісту та особливостей реалізації принципів та критеріїв обмеження свобод людини. Автор робить висновок, що принцип свободи має вивчатись через виміри: аксіологічний, теоретичний та прикладний. Перший передбачає максимальну абсолютизацію принципу свободи задля його подальшого розгортання у суспільних відносинах. Теоретичний вимір передбачає дослідження особливостей змісту, типів, ознак, природи свободи як правового принципу, що дозволяє краще його пізнати і більш гармонійно реалізувати у правовідносинах. Прикладний вимір передбачає вивчення проблем реалізації принципу свободи, ступені його присутності у різних галузях права, особливості його обмеження.

У статті зазначається, що принцип пропорційності означає, що обмеження свободи може бути лише засобом, а не метою, свобода завжди є вищої цінністю для права і її обмеження як кінцева мета недопустимі, а лише як регулятивний засіб для забезпечення права і свобод, національної безпеки, охорони здоров’я, громадського порядку тощо. Принципу суспільного добробуту як критерій обмеження свободи є складнішим, адже мають місце дві доктрини: класичний лібералізм, який ставить свободу понад усе і обмеження втручання держави, і соціальний лібералізм, який наполягає на добробуті всіх, а тому більш активному втручання держави у економічне життя суспільства. Автор доходить висновку, що обмеження свободи має відповідати загальним суспільним інтересам в економічній, соціальній та політичній сферах.

Автором наголошується, що обмеження принципу свободи є зменшенням його обсягу, але не звуження змісту. Обмежуючи свободу зміст її залишається незмінним, інакше вона втратить свою правову цінність. У статті наводиться авторське визначення обмеження принципу свободи як законного втручання з боку держави у можливості особи, що виражається у встановленні меж для можливої моделі поведінки на визначеній території, індивідуально або для визначених груп осіб. Автором наголошується, що одна з ключових проблем реалізації заходів обмеження свободи людини – це надмірність. Важливий суспільний інтерес дозволяє задля його досягнення обмежувати свободу, однак при цьому можуть постраждати інші інтереси та цінності. Тут мають діяти принципи мінімального можливого обмеження та пріоритетної суспільної цінності.