Аналіз положень законодавства Грузії та України, що стосуються мобілізації
DOI:
https://doi.org/10.24144/2307-3322.2024.83.3.62Ключові слова:
євроатлантичний курс України, оборонне законодавство Грузії, спільне колоніальне минуле, мобілізаційний резерв, Організація Чорноморського економічного співробітництваАнотація
Російська військова агресія проти України триває одинадцятий рік. Терористична за методами і неоколоніальна за суттю – нині вона набула екзистенційного характеру. Повернення впливу на пострадянські території, серед яких особливе місце займає Україна, росія розглядає як один із пріоритетів своєї зовнішньої політики.
Перша фаза війни, що розпочалася у 2014 році, не зупинила інтеграцію України в євроатлантичний простір, тож повномасштабна агресія, розпочата 24.02.2022 року, мала остаточно вирішити питання існування незалежної України. Політичними цілями так званої “спеціальної військової операції” були зміна політичного устрою та євроатлантичного курсу України. На третій рік повномасштабного вторгнення, за визначенням вищого військового керівництва Збройних Сил України (далі – ЗСУ) , війна вийшла на рівень затяжної позиційної і задля протистояння противнику Україна потребує міжнародної допомоги, мобілізації всіх наявних ресурсів: військового, економічного та найціннішого – людського.
Аналіз оборонного законодавства Грузії становить інтерес з огляду на спільне колоніальне минуле України та Грузії, ідентичні вихідні принципи побудови Збройних Сил, практичний досвід збройної агресії з боку російської федерації (далі – рф), вихід до Чорного моря, окупацію частини суверенних території та законодавчо визначений євроатлантичний курс розвитку. Україна, як і Грузія є членами субрегіонального об’єднання 12 країн Чорноморського регіону – Організації Чорноморського економічного співробітництва (ОЧЕС), що значно покращує переговорний статус про вступ до Організації Північноатлантичного договору (далі – НАТО) та Євросоюзу (далі – ЄС). Українське законодавство у сфері оборони потребує унормування питань проходження військової служби, мобілізації, створення мобілізаційного резерву, реформування шляхом кодифікації. Оновлене законодавство у сфері мобілізації та керування мобілізаційними ресурсами має лягти в основу майбутнього зведеного кодифікованого акту – Кодексу про оборону України.
Посилання
Про першочергові заходи щодо зміцнення обороноздатності держави, підвищення привабливості військової служби у Збройних силах України та поступового переходу до засад професійної армії: Указ Президента України, № 36/2022 від 11.02.2022 року. Офіційне інтернет-представництво Президента України. URL: https://www.president.gov.ua/documents/362022-41285 (дата звернення: 26.04.2024 року).
“КОНЦЕПЦІЯ військової кадрової політики в системі Міністерства оборони України на період до 2028 року” (затверджена Наказом Міністерства оборони України від 12.10.2023 року). URL: https://www.mil.gov.ua/content/tenders/koncepcia_kadr_29012024.pdf.
Кодекс про оборону: Закон Грузії № 3500-XIIIმს-Xმპ від 21.09.2023 року. Законодательный вестник Грузии: веб-сайт. URL: https://matsne.gov.ge/ru/document/view/5916285?publication=2 ( дата звернення: 26.04.2024 року).
Тимчасове припинення надання консульських послуг чоловікам призовного віку: роз’яснення МЗС. Liga zakon: веб-сайт. URL: https://biz.ligazakon.net/news/227233_timchasove-pripinennya-nadannya-konsulskikh-poslug-cholovkam-prizovnogo-vku-rozyasnennya-mzs (дата звернення: 26.04.2024 року).
Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку: Закон України від 11.04.2024 року № 3633-IX/Офіційний портал Верховної Ради України. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3633-20#Text (дата звернення: 20.05.2024 року).
##submission.downloads##
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2024 Т. Ю. Федчук
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution-NonCommercial-NoDerivatives 4.0 International License.