Система правового регулювання міжнародних повітряних перевезень

Анотація

Варшавська конвенція 1929 р. для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень є основою правової регламентації міжнародних повітряних перевезень. Угоди, що доповнюють Варшавську конвенцію: Гаазький протокол 1955 р., Гватемальський протокол 1971 р. про внесення змін до Варшавської конвенції, Гвадалахарська конвенція 1961 р., Монреальський протокол про уніфікацію деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень (1975 р.). Монреальська тимчасова угода авіакомпаній (1966 р.), Монреальська угода (1999 р.). Сукупність норм цих угод в цілому складає Варшавську систему регулювання міжнародних повітряних перевезень. Визначенням конкретних умов міжнародних повітряних перевезень займається ІАТА - спеціальна неурядова організація, об’єднання авіакомпаній держав – членів ІКАО.

28 травня 1999 р. в галузі міжнародного приватного повітряного права відбулася знаменна подія: внаслідок тритижневої роботи Дипломатичної конференції з повітряного права, що проходила у штаб-квартирі ІКАО за участю представників 121 держави та 11 міжнародних авіаційних організацій, була прийнята Конвенція для уніфікації деяких правил міжнародних повітряних перевезень (Монреальська конвенція 1999 р.), яка визначає основні правові умови міжнародних повітряних перевезень у ХХІ ст.

Науково-технічний прогрес, бурхливий розвиток міжнародного повітряного транспорту, зростання безпеки його експлуатації зумовили необхідність розширення обсягу та більш чіткої регламентації відповідальності перевізника. Ця міжнародна Конвенція покликана забезпечити тверді правові гарантії та адекватний рівень відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок авіаційних подій, створити єдиний та зрозумілий правовий режим відповідальності авіаперевізників за незбереження вантажів, багажу та затримку при їх перевезенні на міжнародних лініях.

4 листопада 2003 р. Монреальська конвенція набула чинності. Серед учасників Конвенції такі країни, як США, Японія, Канада, Китай, країни Європейського Союзу в тому числі і Україна.

У статті розглядається ранній розвиток авіаційної промисловості та роль Варшавської конвенції у побудові правил та механізмів спрямованих на захист інтересів як перевізника, так і пасажира чи власника вантажу. Розкрито розвиток норм Варшавської конвенції у різних протоколах. Таких як Гаазький протокол (1955), Гвадалахарська конвенція (1961), Гватемальський міський протокол (1971) і Монреальські чотири протоколи (1975), які суттєво модернізували положення про правила авіаперевезень, як це видно в Монреальській конвенції (1999).