Умисне вбивство як наслідок порушення законів та звичаїв війни у контексті жорстокого поводження з військовополоненими

Анотація

Творчим поштовхом для проведення наукової розвідки з теми дослідження став досить малорозроблений пласт діяльності органів досудового розслідування щодо документування певної категорії воєнних злочинів. Наразі йдеться про порушення законів та звичаїв війни у розрізі дослідження однієї з форм об’єктивної сторони складу кримінального правопорушення – жорстокого поводження з військовополоненими, поєднаного з умисним вбивством.

Розглядаючи складну ситуацію з виходом захисників «Азовсталі» в «почесний полон» [1], рішення про яке було ухвалено на високому державному рівні та який тривав з 16 по 21 травня 2022 року, необхідно зазначити, що всі очікування щодо реалізації гуманітарної складової відповідно до норм Міжнародного гуманітарного права не виправдалися. Наразі ми отримали зовсім інші наслідки бажаного порятунку військових, які фактично опинились у ворожій пастці.

Так, у ніч на 29 липня 2022 року в колишній Волноваській виправній колонії № 120, що розташована у селищі Молодіжному Оленівської селищної ради Донецької області (тимчасово окупована територія), російськими окупаційними військами вчинено терористичний акт, внаслідок якого, за офіційними даними, було вбито 53 та поранено понад 130 військовополонених з числа захисників «Азовсталі» [2]. Зі слів Уповноваженого з прав Людини Дмитра Лубінця «Це публічна страта офіційно підтверджених, верифікованих українських військовополонених, яких взяли в полон. Згідно з Женевською конвенцією, вони були підтверджені через процедуру верифікації Міжнародним комітетом Червоного Хреста. Це були представники одного військового підрозділу Національної гвардії України…» [3].

На жаль, через ускладнений та фактично призупинений окупаційною владою обмін військовополоненими, почастішали випадки вбивств (позасудових страт) та катувань наших військових, що перебувають у полоні.

Отже, одним із основних завдань органів досудового розслідування – має бути тактично правильне і своєчасне документування досить складного за своєю конструкцією воєнного злочину - порушення законів та звичаїв війни у формі жорстокого поводження з військовополоненими, якщо воно поєднано з умисним вбивством. Своєчасна і правильна кваліфікація такого діяння має сприяти удосконаленню тактики й методики розслідування на підставі вирішення практичних викликів, які виникають в межах досудового розслідування. Найперше – це дотримання чіткої взаємодії кількох правоохоронних структур (Національної поліції України та Служби безпеки України), діяльність яких перетинається у площині підслідності. Правоохоронні органи мають не лише продовжувати роботу один одного, а й розпочинати досудове розслідування з чітким розумінням основного алгоритму узгоджених дій, задля недопущення втрат доказової бази з можливістю подальшого використання зібраних доказів у Міжнародному кримінальному суді. Судова практика щодо цього питання наразі формується, проте, не дивлячись на це, варто створити та напрацювати єдиний алгоритм дій, який має ґрунтуватись на виключній законності здобутих доказів.

Проведені наукові розвідки малодослідженого напрямку, підсилені практичними напрацюваннями, сприятимуть більш глибокому осмисленню проблематики особливостей кримінально-правової кваліфікації та тактики проведення окремих процесуальних дій під час досудового розслідування у кримінальних провадженнях за фактами порушення законів та звичаїв війни, якщо вони поєднані з умисним вбивством, де формою об’єктивної сторони є жорстоке поводження з військовополоненими. Запропоновані у статті положення мають рекомендаційний характер для синергії у роботі фахівців підрозділів досудового розслідування та прокуратури під час формування алгоритму доказування вказаних вище фактів.